Як я стала королевою - Ольга Обська
А дівчат, виходить, не беруть у конюхи? Як важко жити в патріархальному світі, де жінці відводиться вельми скромна роль.
— Коли мені виповнилося сімнадцять, батько почав клопотати перед королем, щоб мені дали місце при дворі. Його величність був такий великодушний, що виконав прохання батька. Так я і потрапила в підпорядкування Карли.
— Тобі подобається служити камеристкою чи ти воліла б працювати конюхом, якби мала можливість обирати?
— Якби це питання мені задали кілька днів тому, я б однозначно відповіла, що мрію піклуватися про коней, а не про королівський гардероб, але коли з'явилися ви, коли я дізналася, кому мені випала честь служити, я навіть засоромилася своїх думок. Немає нічого цікавішого і більш захоплюючого, ніж бути поряд зі своєю королевою. Ви такі прекрасні і такі відважні! Вас люблять і бояться усі, навіть король! — На останній фразі Розабелла осіклася. — Ой! — вона затулила собі рота рукою. — Вибачте, що сказала зайвого.
Аліса тільки посміхнулася. Цікаво, що змусило Розабеллу думати, що король побоюється королеви? Але що б це не було, Алісу влаштовувало, що хоча б в очах цього юного створіння вона виглядає головною.
— Скажи, а ти думала про заміжжя? — треба було переходити до основної теми розмови. — Чи бувало таке, що якийсь юнак хвилював твої думки?
— Я ніколи не вийду заміж, — категорично заявила Розабелла.
— Чому? — здивувалася Аліса.
— Я могла б закохатися лише в такого ж надійного та доброго чоловіка, як мій батько. А таких більше немає. Усі юнаки мені здаються нікчемами.
— А якби один із них, гарний, ввічливий і милий, почав проявляти увагу до тебе?
— Він лише дарма згаяв би час.
Алісу цілком влаштувала ця відповідь. Було абсолютно зрозуміло, що Розабелла поки що зовсім не готова до стосунків і в неї ще не було любовних контактів. Жодних. Навіть поцілунків, що вже говорити про більше.
— Ти обов'язково зустрінеш гідного юнака, але ти маєш рацію — поки що зарано забивати цим голову.
Отже, Аліса готова була підбити підсумок свого маленького розслідування — у її свиті вагітних немає. Її армія продовжить супроводжувати свою королеву в повному складі. Ура!
— То ви залишите мене у своєму почті? — Розабелла трохи злякалася того, що Аліса замислилася.
— Звичайно. І на сьогоднішній день у нас ще є робота. Клич Карлу.
— Накажете готувати вас до сну? — пожвавішала камеристка.
І ця туди ж.
— Ні, на вечерю з його величністю.
У планах Аліси було виглядати на цій вечері, кажучи словами Карли, бездоганно та сліпуче, що дозволить поспілкуватися з величністю з позиції сили. У неї накопичилося багато запитань: і про альбатроса з його сумнівним пророцтвом, і про лікаря з його сумнівною поведінкою. Та й, взагалі, час поговорити з королем начистоту, раз він сам запропонував влаштувати цей вечір одкровень.
— Зараз, моя королево, — щаслива Розабелла помчала за Карлою.