Ми - дракони - Тала Тоцка

— І ти ще наважуєшся мені суперечити? Ти, яка спиш і бачиш, як лягти під мого чоловіка, ти, яка підмішала йому проклятого приворотного зілля, і тепер він мається, як одержимий, навіть уві сні тебе кличе…

Вони обидві вп’ялися один в одного палаючими поглядами: Тона в подиві, а Алентайна в люті, із запізненням зрозумівши, що вийшла з себе і бовкнула зайвого. Вона дивилася на Тону, її ніздрі роздувалися, як у оскаженілого морава, і здавалося, вона зараз кинеться на суперницю з кулаками.

Нарешті, аміра впоралася з собою, випрямила спину, підвела царствено посаджену голову і з презирством, що сочилося з кожного слова, вимовила:

— На світанку щоб духу твого тут не було. Ні тебе, ні коханця, ні доньки твоєї потворної. Забирайся подалі з моїх очей і не думай навіть з'являтися в Сірідані, інакше тобі кінець.

Алентайна покинула кімнату, а Тона так і залишилася стояти посередині, опустивши руки і намагаючись вгамувати серцевий біль, який вчинили слова дружини Еррегора. Він думає про неї, він кличе її ночами, Пресвітла Матір, як все це винести…

Двері відчинилися, і в неї просунулася голова Северіна.

— Пішла? Ну, слава Небесному Богу! Що їй потрібно було від тебе, Тоно?

— Вона вважає, що я приворожила аміра приворотним зіллям, — сумно відповіла та.

— А ти приворожила?

— Немає такого зілля, Расе, все це дурня і невігластво. Магією так, можна, і то чорною. Недобра це справа, Расселе, почуттями людей грати, навіть Езара не береться за таке, хоч півжиття їй запропонуй. Але знаєш, що? Може і не все я бачила на своєму віку, але душ людських чимало переглянула. І ось що скажу тобі, девіне, такої чорної душі, як у аміри Алентайни, я ще ні в кого не зустрічала.

***

Вони виїхали як тільки трохи стало світліти, заспана Івейна довго не могла зрозуміти, звідки такий поспіх, а в кареті просто вляглася матері на коліна і заснула. Рассел летів на мораві поруч з каретою і розмірковував над словами Тони. Все це здавалося йому неймовірним, але вона так наполегливо стояла на своєму, так вірила в свої здогади, що Рассел і сам мимоволі перейнявся і почав помічати деякі дивацтва в поведінці птахів і самої Іві.

Якщо це правда і Івейна насправді драконяча принцеса, то всі питання з її ілламою відпадають самі собою. Тому й цінувалися найдорожче в Андалурсії доньки драконів, що самі вони драконячої іпостасі не мали, але їх іллама здатна була наситити вогненною силою весь рід.

Тепер народжувалися доньки у Вогнедишних все рідше і рідше. Останніми були сестри Міррель та Алентайна з роду Олів’єр, одну з них і обрав собі в дружини великий амір. Народила йому дружина цілих трьох синів, двоє з яких вже встигли обернутися і могли видихати вогонь. А потім не витримала означеного між пологами терміну і народила дівчинку. Сильна вийшла у них амірана, всі сили забрала у матері, розтанула Міррель, як воскова свічка…

Тона так і не сказала Расселу, що хотіла від неї Алентайна, але він і без слів зрозумів. Передав королю Сагідару послання, що вирушає до будинку Верон, щоб провести ще одне дослідження, насправді ж йому захотілося поглянути на кошик, про який говорила Тона. А раптом стрельне у нього в голові і він згадає хоч щось зі свого минулого життя. Не давало спокою минуле метру Северину, нехай і минуло вже шістнадцять років…

І ще одна думка не давала спокою девіну. Якщо Тона права і Івейна з її орланами — це амірани Болігарди, зачаровані за допомогою чорної магії, то як довго проживе на світі Рассел Северін після того, як вплутається в цю чорну справу?