Небезпека у лісі! - Страгозорый
Я відвернувся від минулого провідника.
— Що ж, добре. - Мовив, а сам вже спробував уявити якусь погану ситуацію.
Вже через декілька секунд я відчув присутність вже іншого оленя - більш старшого. На цей раз вирішив не мучати того молодого, й прикликав більш поважного.
Коли відкрив очі, побачив, що зіниці тварини стали доволі вузькими, наче він чогось боявся, хоча втекти не міг. Вони були настільки тонкими, що я ледь міг їх роздивитися. Спочатку навіть подумав, що їх взагалі нема.
Його єство відчувалось теж зовсім по-іншому. Тепер воно боялося, трохи тремтіло й бажало втекти звідси. При цьому було таке відчуття, наче олень не знав, чому не може зробити й крок, хоча до цього він спокійно біг сюди.
— Ось ще один доказ того, що ти взяв без дозволу тварину під контроль. - Мовив тихо чоловік. - Його зіниці досить тонкі, хоча такого, вважай, не буває. Це вказує на його положення. - Подивившись на мене, минулий провідник продовжив: - Це поки що все на сьогодні. Якщо ти не хочеш продовжувати тренуватися, то можеш йти.
— Добре. У мене якраз було декілька справ. - Мовив швидко я, й спробував якомога швидше прокинутися.
..
..
..
..
..
За сніданком я почав розмовляти з батьками. Розповідав про те, що сталося зі мною уві сні. Також сказав, що маю план, завдяки якому спробую дізнатися, хто ті люди, які живуть у світі з минулим провідником, але не знаю, чи треба діяти за ним.
— Гадаю, треба спробувати. - Мовила мати через декілька хвилин після роздумів. - А ти як гадаєш? - Запитала вона у батька.
— Я теж так гадаю, але йому тоді потрібна буде підстраховка на випадок, якщо щось піде не так. Наприклад, якщо Драконікс щось запідозрить, він можливо, спробує його зупинити. І не факт, що він піде мирним шляхом.
— Якщо що, я піду йому допомогти, а ти залишишся за гласного. Утрьох ми впораємося.
Якийсь час батько мовчав, дивлячись на жінку, й при цьому наче вагаючись, чи треба нас відпускати разом.
— Добре, але бережіть себе. - Мовив нарешті тихо він. - Якщо потрібна буде помічь, покличете.
