Провісниця - Кетрін Огневич
На певний час Фабіан загубив Кессі. А тому йому довелося покладатися на маячок в її браслетах, поставлений після того, як її викрали. Він знайшов її біля прилавка з прикрасами, і побачив, як вона дивилася на один із кулонів. Фабіан й гадки не мав, чим він їй сподобався, оскільки на вигляд кулон був абсолютно звичайним. Принаймні, так спочатку здалося. Варто було хлопцю трохи наблизитися, як він відчув у ньому магію, причому досить потужну. І, звісно ж, щойно хлопець заговорив із Кессі, вона знову на нього образилася.
Cвята Накія*, всі землянки такі образливі чи це тільки вона така? Так і не відповівши на його запитання, Кессі знову вирушила вперед, так і залишивши Фабіана біля торгової лавки.
— Що це за кулон? — запитав він в торговця, і той посміхнувся.
— У ньому міститься портальна магія. Варто носію доторкнутися до нього, як він перенесеться туди, куди забажає.
— Він такий один?
— На жаль, так. Будете брати?
— Звичайно.
— З вас двісті голдринів, — сказав він, і на мить пройшовся по хлопцю поглядом. І Фабіан згадав, що зараз перебуває під личиною зовсім іншої людини. Що ж, однаково, що він про нього подумає.
Простягнувши йому мішечок із монетами, хлопець забрав кулон і подякував старому. Сховавши його в нагрудній кишені сюртука, він помчав слідом за Кессі, яка милувалася єдинорогами на головній площі. Простягнувши руку, вона боязко погладила білого єдинорога, і той схилився перед нею, висловлюючи свою повагу. Поки Кессі здивовано витріщалася на єдинорога, Фабіан тихо підкрався до неї ззаду.
— Ти йому сподобалася... — сказав він їй на вушко, від чого дівчина підстрибнула, а потім, озирнувшись, злісно блиснула очима, спрямувавши погляд на Фабіана.
— Що за ідіотська звичка підкрадатися?! Ти мене налякав. Знову! Я скоро заїкатися почну від страху.
— Пробач... — Кессі одразу ж смикнулася вперед, але він вправно обхопив її руками за талію, тим самим утримавши на місці. — Вибач мені за все, Кессі. Я не хотів тебе образити, чесне слово. Не думав, що ти все приймеш так близько до серця.
— Не думав він, а як же! — почув він у відповідь, і вона спробувала вирватися, але хлопець лише міцніше притиснув її до себе. Дозволивши собі швидкоплинну слабкість, Фабіан притулився носом до її верхівки і відчув приємний запах яблуні та ще чогось солодкого. Кессі тут же полишила свої спроби звільнитися і злегка повернула голову в бік. — Що це ти робиш?
— Ти приємно пахнеш... — тільки це і вдалося сказати, оскільки Фабіан не міг перестати думати про те, що було б, якби вони зараз опинилися в іншому місці. Скажімо, в його покоях... І ця думка одразу привела хлопця до тями, від чого Фабіан одразу ж відпустив дівчину. Вона повернулася до нього обличчям і подивилася на хлопця сердитим поглядом.
— Та невже? А то я не знала! До твого відома, іноді ти буваєш дуже дивним.
— Хто б казав! — парирував він у відповідь, і миттєво помітив, як смикнулися куточки її губ, немов вона намагалася стримати посмішку.
— Гаразд, містере. Так уже й бути, один-один. Ми квити.
— Що ж, я радий. Ну то як тобі Лліріан?
— Тут дуже гарно. Не думала, що колись побачу таке... — сказала вона, вказавши на єдинорога позаду себе, який одразу ж ткнувся мордою їй у плече, від чого Кессі розсміялася.
— Ну, зрештою, ти ж не знала про те, що крім Землі існують інші світи, еге ж?
— Світи?
— Звичайно, їх багато. Причому, я б сказав, що дуже багато... — Очі Кессі одразу загорілися якимось вогником, а сама дівчина одразу ж наблизилася на крок ближче до хлопця.
— Багато? Ти розповіси мені про них?
— Про всі-всі? Ну, навіть не знаю... — сказав він, зробивши задумливий вигляд, копіюючи Кессі, яка якось раз викинула такий самий трюк.
— Ну, будь ласка! Будь ласка, будь ласка, будь ласочка!
— Гаразд, так уже й бути. Розповім.
— Ура! — Кессі тут же радісно підстрибнула на місці, від чого Фабіан розсміявся.
— ...але тільки коли повернемося до палацу! — закінчив він свою пропозицію, і радість на обличчі дівчини тут же змінилася на смуток.
— От же вередун!
— Хто б казав!
Накія - це богиня терпіння, витривалості та мудрості в королівстві Лліріана
