Буря Мечів - Джордж Мартін

— Швидше,— шепотіла вона,— хутчіш, хутчіш, уже, уже! Джеймі, Джеймі, Джеймі! — руки її спрямовували його.— Так,— скрикнула Серсі, коли він опинився всередині,— мій братику, любий братику, так, саме так, отак. Ти мій, ти вдома, ти вдома, ти вдома.

Вона цілувала його у вухо та гладила коротке наїжачене волосся. Джеймі загубився в її тілі. Відчував, як серце Серсі б’ється в унісон з його власним, відчував вологу крові й сімені, коли вони злилися в одне.

Та щойно кінчили, королева сказала:

— Дай підвестися. Якщо нас отак заскочать...

Неохоче Джеймі перекотився набік і допоміг їй злізти з олтаря. Білий мармур був у слідах крові. Джеймі витер його рукавом, а тоді нахилився підняти свічки, які перед тим скинув. На щастя, всі вони, падаючи, згасли. «Якби септ загорівся, я міг би й не помітити».

— Це було безглуздо,— Серсі розпростала сукню.— Коли батько в замку... Джеймі, мусимо бути обережні.

— Мене вже нудить від обережності. Таргарієни одружували братів із сестрами, то чого й ми так не можемо? Виходь за мене, Серсі. Вийди перед королівством і скажи, що хочеш мене. І буде в нас своє весілля, і ми зробимо ще одного сина — замість Джофрі.

— Не смішно,— відсторонилася вона.

— А ти чуєш, що я сміюся?

— Ти в Річкорині голову загубив? — роздратовано мовила вона.— Томен може трон успадкувати тільки через Роберта, і ти це знаєш.

— У нього буде Кичера Кастерлі, невже цього недосить? Нехай на троні сидить батько. А я хочу тільки тебе,— він хотів торкнутися її щоки. Звичка — друга натура, й потягнувся він правою рукою.

Серсі відсахнулася від обрубка.

— Не... не кажи так. Ти мене лякаєш, Джеймі. Не дурій. Одне необережне слово — і ми все втратимо. Що вони з тобою зробили?

— Відтяли мені руку.

— Ні, не тільки, ти змінився,— вона відступила на крок.— Поговоримо пізніше. Завтра. У мене на вежі ув’язнені покоївки Санси Старк, маю їх допитати... а тобі слід іти до батька.

— Я здолав тисячу льє, щоб дістатися до тебе, і дорогою втратив найкращу свою частину. Не проганяй мене.

— Іди,— повторила вона, відвертаючись.

Джеймі, зашнурувавши бриджі, зробив як наказано. Хай як він змучився, а ліжко почекає. Тепер уже лорд-батько точно знає, що він повернувся в місто.

Вежу правиці охороняли гвардійці Ланістерів, які одразу ж його впізнали.

— Боги милостиві повернули вас нам, сер! — сказав один з них, притримуючи двері.

— Боги тут ні до чого. Це Кетлін Старк мене повернула. Вона, а ще лорд Страхфорту.

Піднявшися сходами, Джеймі без попередження увійшов у світлицю, де біля вогню сидів батько. Лорд Тайвін був сам, і Джеймі був за це вдячний. Не хотілося поки що показувати свою скалічену руку Мейсу Тайрелу чи Червоному Гаду, а тим паче їм обом водночас.

— Джеймі,— мовив лорд Тайвін, так наче вони бачилися щойно за сніданком.— Зі слів лорда Болтона я чекав на тебе раніше. Сподівався, ти приїдеш на весілля.

— Затримався,— Джеймі тихо зачинив двері.— Чув, сестра перевершила саму себе. Сімдесят сім страв і царевбивство — такого весілля ще точно не було. Давно ти знаєш, що я на волі?

— Євнух повідомив мені за кілька днів по тому, як ти втік. Я послав у приріччя людей на твої пошуки. Грегора Клігана, Семвела Спайсера, братів Пламів. Вейрис теж поширив інформацію, але тихенько. Ми вирішили: що менше людей знатиме, що ти на волі, то менше їх на тебе полюватиме.

— А про це Вейрис згадував? — Джеймі підійшов до вогню, щоб батько все побачив.

Лорд Тайвін скочив з крісла, засичав крізь зціплені зуби.

— Хто це зробив? Якщо леді Кетлін думала...

— Леді Кетлін, тримаючи меча в мене на горлі, змусила мене присягнутися, що я поверну їй дочок. А це цапова робота. Це зробив Варго Гоут, лорд Гаренхолу!

— Вже ні,— бридливо відвернувся лорд Тайвін.— Люди сера Грегора взяли замок. Майже всі перекупні мечі покинули свого капітана, і хтось зі старих підданих леді Вент відчинив бічні двері. Гоута Кліган знайшов у Залі сотні вогнищ — сидів там самотою, божевільний від болю й гарячки через загноєну рану. Вухо, здається.

Джеймі не міг стримати сміху. «Яка краса! Вухо!» Не міг дочекатися, коли розповість Брієнні, хоча дівці навряд чи буде так само смішно, як йому.

— То він уже мертвий?

— Ще ні, але скоро. Йому відрубали руки й ноги, але Клігана, здається, розважає, як цей когорянин бризкає слиною.

Посмішка Джеймі скисла.

— А що браві компанійці?

— Хто лишався в Гаренхолі, всі вже мертві. Решта розбіглися. Помчать у порти, гарантую, або спробують загубитися в лісах,— погляд його знову впав на кикіть Джеймі, й вуста напружилися від люті.— Голови їхні будуть у нас. Усі до однієї. Зможеш тримати меча в лівій руці?

«Та я заледве самотужки вдягаюся зранку». Джеймі простягнув згадану руку батькові на огляд.

— П’ять пальців, мало чим від другої відрізняється. То чом їй не працювати, як та?

— Добре,— мовив батько.— Це добре. У мене для тебе подарунок. До твого повернення. Коли Вейрис сказав мені...

— Якщо то не нова рука, це може почекати,— Джеймі сів у крісло навпроти батька.— Як помер Джофрі?

— Отрута. Мало все виглядати, наче він їжею вдавився, але я звелів розітнути йому горло, й мейстри не знайшли ніякої непрохідності.

— Серсі заявляє, що це зробив Тиріон.

— Твій брат підніс королю отруєне вино на очах у тисячі людей.

— Ото була дурість з його боку!

— Я взяв під варту Тиріонового зброєносця. І покоївок його дружини теж. Побачимо, що вони зможуть нам розповісти. Золоті плащі сера Адама зараз шукають Старківну, Вейрис пропонує за неї винагороду. Королівське правосуддя здійсниться.

«Королівське правосуддя».

— Стратиш власного сина?

— Його звинувачують у царевбивстві та кревногубстві. Якщо не винен, йому нема чого боятися. Та спершу маємо вивчити докази за і проти нього.

Докази. Джеймі добре знав, які докази можна знайти у цьому місті брехунів.

— Ренлі також помер дивною смертю — і саме тоді, коли це було потрібно Станісу.

— Лорда Ренлі зарізали його власні вартові — якась там жінка з Тарту.

— Ця жінка з Тарту допомогла мені опинитися тут. Я кинув її в камеру, щоб утихомирити сера Лораса, але я