Та, що пробуджує дар - Ірина Герасимова

Схвалення в очах мага змінилося на підозру:

– Пам’ятай: якщо ти знадобишся для Корача, маєш бути ще незайманою. Тож якщо це якась хитрість з твого боку, то я просто зараз назавжди замкну тебе в кімнаті!

– Обіцяю вам, нічого не буде. Це лише невинне спілкування.

– Я тобі не вірю, але попереджу всіх чоловіків: якщо хтось тебе хоч пальцем торкнеться, позбавлю життя негайно!

– Гаразд, – зголосилася Вельда. – І вгамуйте, будь ласка, свого Корача. Бо якщо він колись кине мені на голову з муру великий камінь, то вашим планам не здійснитися.

Верегус постійно намагався привчити свого молодшого сина слухатися його, адже діти мусять коритися батьку-магу, але навіть йому це погано вдавалося. І все-таки Вельда помітила, що після цієї її розмови Корач принишкнув щодо неї, лише кидав злобні погляди.