Усі царства іншого світу - Лариса Лешкевич
– Попереду ще багато пророцтв і одкровень. Твоє повернення до Зальгара запустило виток подій, сенс яких мені поки що незрозумілий.
– А хранителі переходів? Можливо, вони знають? – запитала Веда, згадавши про щось невизначене.
– Можливо... Ми неодмінно відвідаємо їх, коли прийде час.
– Тепер, коли все роз'яснилося, чи варто йти на кремацію? – запитала Веда і тут же невдоволено скривилася, немов засуджуючи саму себе за такі слова: – Ну і дурню бовкнула! Звичайно, варто!
Але вона не знала, чи зможе дивитися на мертве тіло, яке більше не має до її Гната жодного стосунку.
– Поцілуй мене! – попросила вона, знемагаючи від пристрасті, від любові, – Поцілуй мене, як вмієш тільки ти...
Сутінки кралися кімнатою, і навіть вогні вечірнього міста не могли зупинити їхній неквапливий, безмовний рух.
Х’ярго і Веда, зайняті лише своїм коханням, не бачили, як дзеркало на стіні згасло і перестало взагалі що-небудь відображати…
