Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз - Террі Гудкайнд

так от, в пам'ять про моїх предків-воїнів я теж перед битвою жую листя квессін-доу. Ти ще дала мені їх тоді, в місті. Загалом, я це роблю, просто щоб вшанувати наших предків, розумієш?

Келен кивнула, посміхнулася йому і торкнулася його руки.

— Твої предки можуть пишатися тобою! Він допоміг їй сісти. Тепер Келен помітила, що поряд нерухомо лежить Пріндін, пронизаний тим самим ножем, з яким вона останнім часом не розлучалася. Вона сама не могла зрозуміти, як у неї вийшло нанести удар Пріндіну, коли той накинувся на неї.

Келен згадала біль у всьому тілі, своє дивне і страшне заціпеніння, почуття безпорадності. Вона пам'ятала і напад Пріндіна.

Вона не пам'ятала тільки, як ударила його ножем…

— Вибач, Чандален, — сказала вона тремтячим голосом. — Мені шкода, що я вбила твого друга. Чандален злобно глянув на мертве тіло. — Він не друг мені! Мої друзі не намагаються вбити мене. Його послав до нас великий, темний дух смерті. І його серце стало чорним.

Келен схопила його за руку.

— Чандален, цей великий темний дух прорвав завісу, щоб прийти в наш світ. Він хоче ввергнути нас всіх у світ мертвих.

Чандален уважно дивився на Келен.

— Я вірю тобі. Ми повинні відправитися в Ейдіндріл, щоб ти могла завадити цьому темному духу. Келен зітхнула з полегшенням.

— Спасибі тобі, Чандален, і за те, що ти зрозумів мене, і за те, що ти врятував мене своїм квессін-доу. — Раптом вона здригнулася. — Наші воїни! Пріндін же влаштував їм пастку!

Чандали приклав палець до губ.

— Коли капітан Райан перед боєм прийшов до нас із Тоссідіном, я запитав у нього, де ти. Я знав, що ти хотіла бути з ними. А він мені сказав, що ти хвора, що ніяк не можеш прокинутися. Тоді я подумав, що це схоже на дію банду. Райан сказав ще, що ти нічого не можеш їсти, а тільки п'єш чай, який готував для тебе Пріндін. Тоді я зрозумів, що сталося, зрозумів, що він труїть тебе. Ми з Тоссідіном дуже стривожилися. Тоді ми вирішили перевірити, чи не змінилося розташування військ противника. Я зрозумів, що ворог попереджений про напад, який ми готували. І тоді я дав нашим людям новий наказ про те, що їм слід напасти на ворога в іншому місці. А після цього ми з Тоссідіном кинулися сюди. Я зрозумів, що Пріндін зрадив нас, але Тоссідін думав, що тут щось інше. За цю свою помилку, за довірливість він заплатив життям.

Келен на мить замислилася.

— А як же твої рани? — Запитала вона. — Треба оглянути їх.

Чандали розстебнув сорочку, показавши їй забинтоване плече:

— Вночі повернулися наші. Вони витягли стрілу і зашили рану мені на голові.

Знаєш, адже я багато чому навчив Пріндіна. Він користувався зазубреними стрілами.

Такі стріли приносять більше шкоди не коли потрапляють у ціль, а коли їх витягують. Тому один з наших, той, хто вміє лікувати поранених, вирізав стрілу і зашив рану. Стріла вдарила в кістку і тому не проникла глибоко. Зараз мені важко рухати рукою, і так буде ще досить довго.

Келен поторгала свою ногу. Її рана також була перев'язана.

— Наші люди зашили і мою рану? — Запитала сповідниця.

— Ні, просто перев'язали. Тобі дісталася стріла з гладким наконечником. Я не вчив його цьому. Не знаю, чому він так вчинив.

— Він хотів, щоб стрілу можна було легко витягти, — спокійно сказала Келен. — У нього були на те свої причини. Перш ніж віддати мене ворогам, а він мав намір вчинити саме так, Пріндін хотів мене згвалтувати.

Дивлячись в сторону, Чандален сказав, що він радий, що цього не сталося.

Вона знову торкнулася його руки.

— А я рада, що він потрапив тобі в плече, а не в горло. Він насупився.

— Я сам навчав Пріндіна стріляти. Він не міг би промахнутися. Чому він це зробив?

Келен знизала плечима, всім своїм виглядом показуючи, що знати нічого не знає. Чандали недовірливо гмикнув.

— Чандали, чому його труп не винесли звідси? — Тому, що ніж духа мого предка все ще в тілі убитого. Його дух, його кістки допомогли тобі захистити себе, повернути себе до життя. Тепер ти пов'язана узами з духом мого предка.

Ніхто, крім тебе, тепер не повинен торкатися цього ножа. Ти сама повинна його витягнути.

Келен задумалась. Може, краще взагалі не витягувати ніж. Хіба не можна поховати мерця прямо так? втім, вона відкинула цю думку. Люди Тіни вірили в магію духів предків, і вона образила б Чандалов своєю відмовою. До того ж вона могла образити і дух його предка. Адже, якщо подумати, вона не може з абсолютною впевненістю стверджувати, що це не дух допоміг їй вбити Пріндіна. Адже Келен сама не знала, як ніж опинився в її руці.

Вона простягнула руку, витягла ніж із рани на грудях Пріндіна і витерла його про гілки бальзамника.

Поцілувавши ручку ножа, Келен сказала:

— Дякую тобі, о дух предка Чандалена, за те, що ти врятував мене. Здається, належало зробити саме це. Чандален посміхнувся:

— Ти — справжня дочка нашого народу. Ти без підказки знаєш, що потрібно робити. Дух мого предка завжди буде з тобою.

— Чандален, нам треба відправитися в Ейдіндріл. Я зробила тут все, що могла.

— Коли ми вперше знайшли цих людей, — відповів він, — я не хотів брати участь в їх боях, щоб тобі не загрожувала небезпека. Потім же я забув про це і хотів тільки вбивати ворогів в бою.

— Знаю, — прошепотіла Келен. — І зі мною трапилося те ж саме. Можна подумати, що і я теж прислухалася до слів великого темного духа. Я про все забула. Завіса тепер прорвана, і, можливо, тому ми стали робити не те, що хотіли.

— Так саме тому ми забули все, окрім бажання вбивати?