Моя СусІдка ВІдьма - Маріанна Ласкава

Софія.

І ось ранок понеділка. Я проспала тільки до 5-ї ранку, далі не могла, тому вирішила встати і піти  спекти печива перед роботою. І так провозилася до 7 ранку. Потім пішла в душ.

Вдягнулась у джинси сіру блузку, нагору червоний шкіряний піджак, волосся зібрала в косу на бік, макіяж денний, словом у такому вигляді я нічим не відрізнялася від інших дівчат. Хіба тільки своїм яскравим кольором волосся, червоною помадою та чорними нігтями. Так як на годиннику було всього 7:30, я вирішила випити каву зі свіжим печивом, яке спекла. Кіт ще спав, і  добре. І тут дзвінок у двері, в так рано? Цікаво, хто. Гаразд, Олі спить, піду сама.

Коли відкрита, побачила Аркадія з папкою паперів.

- Привіт Аркадій!

- Привіт Софія. Впустиш?

- звичайно, входь.

І він одразу попрямував до вітальні, і сів на диван, я за ним, сіла навпроти.

- Не погано, виглядаєш сьогодні Софія

- Дякую, як завжди будеш чай?

- не відмовлюсь Софія.

- ромашковий як завжди?

- так

- добре я зараз ...

І пішла так на кухні, зробивши чай, узяла печиво і до нього. Поставивши все, на стіл і зробивши собі, сказала:

- що цього разу?

- скарги Софія, як завжди.

- Іду на рекорд?

- Софія…

- гаразд, пий чай і бери печиво.. поки все не охололо ...

- Бачу печиво свіже?

- так, не спалося ось, і зайнялася вранці. Хотіла заспокоїтися.

- Що накосячила і чекала, що я прийду, і готувалася?

- Аркадію, прошу... Ти ж мене знаєш!

- Гаразд, нехай так.

- то навіщо завітав у таку рань?

- просто хотів спіймати до того як підеш на роботу.

- кажи як є, я ж тебе знаю.

- Ось помилуйся!

І дав мені стопку паперів, і я взяла, ох.. знову скарги на мене, хм.. Цього разу вже 10 майже всі, хто був тоді у Романа. Що ж Інга молодець постаралася. Навіть не здивувала, як усе передбачувано. І я запитала:

- і що будеш робити? Із цим усім? І зі мною?

- все як завжди Софія скажу, прийшов, повідомив, провів розмову, ти все зрозуміла і сказала, виправишся.

- Ти дуже добрий до мене Аркаш...

- знаю, тому що ти багато мені допомагала і моїй Вірі, і як дочка мені... і ти хороша не те, що всі люди думають.. ти краща за них усіх... і добріша..

- ох дякую..

- Гаразд, тепер по суті, навіщо ти туди пішла Софія? Адже ти знала, що так буде... знала що вони здроблять..

- знала.. Просто він.. Він не давав мені спокою і... І він перший почав цю гру Аркадій! Я просто стою за себе!

- скажи, ти шукала про нього інформацію  в Інтернеті, так?

- так а ти?

- звичайно Софія .. Він же новенький, я повинен знати, хто він і що може ... і з чим мені доведеться мати справу.

- І що ти дізнався?

- він дуже впливовий, у високих колах, один із найкращих, перший кандидат на посаду заступника другого головного інквізитора столиці!

- Хм.. круто, а в нас він, чого тоді забув, га? У нашій то глуши!?? Я не думаю що це випадковість Аркаш…

– це найцікавіше моя дорога, у нього були стосунки з дочкою колишнього інквізитора Олега Дроженка, і дуже впливового, тепер ще й бізнесмена, Наталі Дроженко , але там щось пішло не так. Він різко захотів у відпустку і вибрав наше місто.

- думаєш зрада?

- хто знає Софія.. хто знає….

Значить точно зрада і впевнена її. Блін якщо вони дізнаються про те, як я пов'язана зі столицею, мені не жити, а особливо ще й той факт, чий я повинна бути нареченою. І він продовжив:

- Софія ти нічого не задумала правда?

- ні, звичайно, нафіг мені він здався ... Я спокійного життя хочу.

- Тоді що з тобою? Ти сьогодні не така як завжди.

- все нормально Аркадій.

- Софія!

- ай гаразд, просто до мене прийшла жінка і .. Вона приворот хоче і дуже сильний і серйозний.

- Але ж ти, наскільки я знаю, не робиш таке Софія...

- Так ... Але ...