Відьмак. Сезон гроз - Анджей Сапковський
Стіни тремтіли від «віватів» та оплесків.
Він вийшов з арени по спущеній драбині. Натхненні глядачі обступили його з усіх боків. Хтось поплескав його по напухлому плечу, і відьмак ледь стримався, аби не дати йому в зуби. Молода жіночка поцілувала його в щоку. Інша, ще молодша, стерла йому кров зі спини батистовою хусточкою, яку відразу розгорнула, демонструючи з тріумфом подругам. Інша, набагато старша, зняла зі зморщеної шиї кольє та намагалася вручити його відьмакові. Потім побачила вираз його обличчя й швиденько відступила в натовп.
Засмерділо мускусом, крізь натовп, наче корабель крізь саргаси, продерся огроґном Мікіта. Заслонив собою відьмака й вивів його.
Викликаний медик оглянув Ґеральта, наклав шви. Любисток був дуже блідий. Пираль Пратт – спокійний. Наче нічого й не сталося. Але обличчя відьмака знову промовляло багато про що, бо він поспішив із поясненнями.
– До речі кажучи, – сказав, – отой прут, попередньо підпиляний та нагострений, упав на арену за моїм наказом.
– Дякую, що так швидко.
– Гості були на сьомому небі. Навіть бургомістр Коппенрат був задоволений, аж сяяв, а сучого сина важко задовольнити, на все крутить носом, похмурий, наче бордель вранці у понеділок. Посаду райця маю, ха, у кишені. А може, і вище сяду, якщо… Ти б не виступив тут за тиждень, Ґеральте? З подібним спектаклем?
– Тільки якщо, – відьмак ворухнув плечем, що люто боліло, – якщо замість вігілозавра на арені будеш ти, Пратт.
– Ото ти жартівник, ха-ха. Чув, Любистку, який він жартівник?
– Чув, – підтвердив поет, дивлячись на спину Ґеральта й зціпивши зуби. – Але це не був жарт, це було цілком серйозно. Я також цілком серйозно доводжу до твого відома, що урочистості зі шлюбом твоєї онуки не прикрашу виступом. Після того, як ти отак прийняв Ґеральта, можеш про це забути. Як і про інші можливі оказії, враховуючи хрестини та поховання. У тому числі й твоє власне.
Пираль Пратт глянув на нього, а в зміїних очах його щось блиснуло.
– Не виявляєш поваги, співаче, – вицідив. – Знову не виявляєш поваги. Напрошуєшся через те на лекцію. На науку…
Ґеральт наблизився та став перед ним. Мікіта засопів, підняв кулак, засмердів мускусом. Пираль Пратт жестом наказав йому заспокоїтися.
– Втрачаєш обличчя, Пратт, – повільно промовив відьмак. – Ми уклали угоду класично, за правилами та не менш важливими торговельними звичаями. Твої гості задоволені спектаклем, ти отримав престиж та перспективи засісти в міській раді. Я здобув потрібну інформацію. Дещо за дещо. Обидві сторони задоволені, тож тепер ми маємо попрощатися без жалю й гніву. А ти замість цього починаєш із погроз. Втрачаєш обличчя. Ходімо, Любистку.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.
Пер. із нім. А. Онишко (зі зміною). (Тут і далі прим. пер.)
Повернутися
Головогруди – частина тіла головоногих, до якої кріпляться кінцівки та ротові частини.
Повернутися
У силу факту (лат.).
Повернутися
Природа речей (лат.).
Повернутися
Пер. з англ. І. Стешенко.
Повернутися
Що пливе (фр.).
Повернутися
Сповіщення про злочин (лат.), юридична назва доносу.
Повернутися
Поодиноке свідчення не враховується. Свідчить один – ніхто не свідчить. Тож… (лат.).
Повернутися
Сумніваючись – утримайся (лат.).
Повернутися
Пер. з англ. Д. Павличка.
Повернутися
Варена шкіра (фр.).
Повернутися
Нічому не дивуйся (лат.).
Повернутися
З найбільшою шаною (лат.) – із відмінностями.
Повернутися
Сфера Землі підрозділена (лат.).
Повернутися
Або ж (лат.).
Повернутися
Підпора (лат.).
Повернутися
Що й потрібно було довести (лат.).
Повернутися
