Десяте Правило Чарівника, або Фантом - Террі Гудкайнд

у них немає ні найменшого права продовжувати жити. Вони втратили право на життя і через зло, яке вже заподіяли іншим, і через те, що вони планували зробити, щоб відняти життя абсолютно у кожної живої істоти. І за цією міркою, вся ця армія заслужила смерті. Джегану Келен бажала саме такої долі.

— Принаймні, їх армія втекла, — сказав один з високопоставлених офіцерів Джегана, як тільки повели геть коня імператора. Інший взяв під вуздечку кобилу Келен.

У офіцера була зрізана половина лівого вуха. Воно давно зажило рубцями, перетворившись на потворність, яку було важко ігнорувати. І ті солдати, яким не вдавалося проігнорувати цю потворність, іноді втрачали і своє вухо.

— У них не залишилося ніяких захисників, — сказав інший офіцер.

— Я впевнений, що у них залишилися там люди, що володіють Даром, — сказав Джеган, — але вони не являють собою перешкоду, яка може зупинити нас.

— У повідомленнях від розвідників та шпигунів говориться, що дорога, яка веде наверх — вузька — занадто вузька для будь-якого варіанту масованої атаки. І що на шляху є розвідний міст, який був піднятий. Доставити будівельні матеріали, щоб зробити дорогу і оборонятися поки буде йти будівництво переходу через прірву, буде дуже важко. Що стосується величезних воріт, які перегороджують прохід до внутрішньої дорозі на плато, то вони закриті. Ні в кого немає ніякої віри в те, що ці ворота можна зруйнувати. Протягом тисяч років воно витримувало будь-який напад. Крім того, наші люди з Даром кажуть, що їхні сили слабнуть поблизу Палацу.

Джеган посміхнувся.

— У мене є деякі ідеї. Офіцер, у якого була відрізана частина вуха, схилив голову.

— Так, Ваше Превосходительство.

Поки Джеган і його офіцери розмовляли, Келен помітила маленьку групу солдатів на віддалі, які мчали з запаморочливою швидкістю через табір. Вони прибули ззаду, з півдня. На кожному кільці оборони солдати призупиняли своїх коней і, зісковзнувши з них, швидко перемовлялися з вартовими, після чого швидко супроводжувалися далі через пости.

Джеган теж помітив наїзників. Його бесіда з офіцерами припинилася, і незабаром всі вони спостерігали разом з імператором, як наїзники добралися до внутрішнього оборонного кола, супроводжувані хмарою пилу. Вони чекали у останнього сталевого кільця оборони дозволу увійти в коло захисту імператора.

Як тільки Джеган подав сигнал, солдати рушили вперед. Вони спішно йшли, незважаючи на те, що виглядали дуже втомлено.

Старший, який очолював їх, був міцним хлопцем, постарше інших, з твердим поглядом темних очей. Він відсалютував.

— Ну, — сказав Джеган, — в чому терміновість такого поспіху?

— Ваше Превосходительство, міста Старого Світу атакуються.

— Ну і що з того, — Джеган нетерпляче зітхнув. — Це — заколотники, в основному з Алтур-Рангу. Хіба їх досі не подавили?

— Ні, Ваше Превосходительство, це не бунтівники, хоча і ті теж продовжують доставляти неприємності, очолювані людиною, яку називають ковалем. Занадто багато місць піддалося нападу, щоб це могли зробити заколотники.

Джеган підозріло втупився на солдата.

— Які місця були атаковані?

Солдат витягнув згорток із внутрішньої частини курної сорочки.

— Ось — список тих місць, про які ми поки що знаємо.

— Поки що? — Запитав Джеган, вигинаючи брову і почав розгортати сувій.

— Так, Ваше Превосходительство. Є відомості, що це хвиля розгрому, що несеться поперек землі. Джеган проглянув довгий перелік місць на сувої. Келен намагалася не привернути увагу тим, що краєм ока дивилася на донесення. Вона побачила список у дві колонки міст і центрів. Було перераховано більше ніж тридцять п'ять або сорок місць, зазначених у свиті.

— Я не розумію, що ти маєш на увазі під «несеться поперек землі» — загарчав Джеган. — Всі ці місця випадкові. Вони не розташовані в лінію, або групою, або в одній області Старого Світу. Вони — всюди.

Солдат прочистив горло.

— Так, Ваше Превосходительство. Так було сказано в посланні.

— Частина цього явно перебільшена, — щоб зробити наголос на цьому, Джеган ткнув жирним пальцем у папір. Срібло, яке зазвеніло на кожному пальці, освітилося в променях заходу. — Така-Мар, наприклад. Така-Мар зазнав нападу? Атака б не виявилася ефективною для незадоволеного натовпу дурнів, надумай вони напасти на таке місце. Там гарнізони військ. Це перевалочна база для обозів постачання. У цього місця цілком достатня обороноздатність. Там навіть є Брати Ордена, що відповідають за місто. Вони не дозволили б якомусь натовпу направити свій шлях у Така-Мар. Цей рапорт цілком скидається на перебільшення порушених дурнів, які бояться власних тіней.

Солдат схилився і вимовив перепрошуючи:

— Ваше Превосходительство, Така-Мар був одним з місць, які я бачив своїми власними очима.

— Що-о-о? — Заревів Джеган. — Що тоді ти бачив? Я хочу знати все! — Дороги, що йдуть в місто з кожного напрямку, утикані списами з нанизаними на них обвугленими черепами, — почав солдат.

— Скільки черепів? — Відкинувшись, хитнувся Джеган. — Кількість? Цілих сто?

— Ваше Превосходительство, порахувати було неможливо, я припинив рахунок, коли перевалило за кілька тисяч, оскільки це не давало поняття про повне число. Міста, як такого, більше немає.

— Більше немає? — Джеган закліпав в замішанні. — Що ти маєш на увазі під «більше немає»? Таке неможливо.

— Воно спалене дощенту, Ваше Превосходительство. Не залишилося жодної будівлі, яка залишилася б стояти. Пожежі були настільки інтенсивні, що жодна стіна не вціліла. Сади по всій дорозі в пагорби повністю знищені. Поля з дозрілим врожаєм на довгі милі і милі в кожному напрямку випалені. Всю землю засипали сіллю. Ніщо там ще довго не буде рости. Те, що було родючим місцем, тепер ніколи не зародить так знову. Схоже, що сам Володар зруйнував ті краї.

— Ну, а куди поділися солдати! Чим вони займалися під час всього цього!

— Черепи на піках належали солдатам того гарнізону. Боюся, кожен череп належав їм.

Джеган кинув погляд на Келен, як ніби вона була, так чи інакше, відповідальна за катастрофу. Його зблиснулий погляд підказав їй, що він, так чи інакше, пов'язав цю неприємність з нею. Він зім'яв