Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг - Террі Гудкайнд
Вона підійшла ближче і м'яко поклала свою руку на його тремтячі пальці.
— Річард, ти знаєш, я не хочу, щоб ти робив щось, що вважаєш неправильним. Я зовсім не хочу переконувати тебе в її смерті, хоча тому і є свідчення, нехай навіть спірне. Але, думаю, є й інші причини для такого висновку.
— Знаю…
— Після тієї ночі, коли ти розкрив могилу, поки ти бродив по окрузі, я теж багато думала.
Річард змахнув з колодязя маленькі осколки каменю, і не дивлячись на неї запитав.
— І що ти надумала?
— Спостерігаючи за тобою на фортечних стінах, я згадала одну неприємну річ. Я нічого не говорила почасти тому, що не можу сказати напевно, почасти тому, що якщо опинюся права, це буде означати набагато більші неприємності, ніж будь-яка твоя омана, викликана пораненням. Я не знаю, чи вірна моя здогадка чи ні, але дуже боюся, що це виявиться так. Тим не менш, я нічим не можу підтвердити мої здогадки — доказ давно знищено, але, думаю, настав час перевірити мої висновки.
— Доказ? — Перепитав Річард. — Ти сказала, знищений доказ?
Ніккі кивнула.
— Та стріла, яка тебе поранила. Боюся, вона завдала тобі більш тяжкі ушкодження, ніж ми думали до цих пір.
Річард був спантеличений серйозним виразом її обличчя.
— Про що ти говориш?
— Ти встиг розгледіти того, хто в тебе стріляв? Хто тримав арбалет?
Річард глибоко зітхнув. Його очі дивилися в порожнечу, він намагався відновити в пам'яті ранок нападу. Його тільки що розбудило вовче виття. Темні гілки дерев рухалися в темряві. Його оточили ворожі солдати. Він повинен був відбиватися від ворогів, нападаючих з усіх боків. Він дуже чітко пам'ятав почуття, яке викликав Меч Істини в його руці, його силу, яка текла через нього.
Він згадав солдатів; вони ховалися серед дерев, і стріляли в нього. Більшість з них була озброєна луками, але в… деяких були арбалети. Таке озброєння було типовим для патруля військ Імперського Ордена.
— Ні… не можу сказати, хто з них потрапив у мене. Але навіщо? Що ти придумала?
Здавалося, Ніккі дивиться на нього вже цілу вічність. Її нестаріючі очі нагадали йому інші погляди обдарованих жінок: Енн, колишньої аббатиси; Верни, нової аббатиси; Еді; Шоти; та… Келен.
— Зазубрений наконечник тієї стріли не дозволяв нам врятувати твоє життя звичайним способом. Я відчайдушно поспішала. До цього я ніколи не застосовувала Магію Збитку, щоб витягувати стріли з тіла.
Річарду дуже не сподобався напрямок її міркувань. — І що з цього випливає?
— Заклинання. Диявольськи просте заклинання. Але дуже руйнівне.
— Яке заклинання?
— Заклинання чарівності.
— Чарівності? — Річард насупився. — Як воно діє?
— Нагадує любовний приворот.
Річард в подиві дивився на неї.
— Любовний приворот?
— Так, щось подібне. — Вона склала будиночком пальці, розмірковуючи, як краще можна це пояснити. — Заклинання чарівності створює в думках уявний образ жінки. Зазвичай об'єктом такого заклинання буває реальна жінка. Але, роздумуючи про це, я прийшла до висновку, що воно може спрацювати на вигадану жінку точно так само; в будь-якому випадку, воно змусило б тебе закохатися. Але мої слова не можуть повністю описати це заклинання. Під його впливом жінка стає нав'язливою ідеєю, яка здатна витиснути з пам'яті весь інший світ.
— Серед чарівниць існує заборона на навчання заклинанню чарівності, якщо воно і передається, то таємно від матері до дочки. Зазвичай його використовують, щоб змусити реальну людину полюбити реальну людину, як правило, саму чарівницю. Як я вже сказала, це свого роду любовний приворот.
— Деякі обдаровані жінки не змогли протистояти спокусі і використовували заклинання на чоловіках. Воно дуже ефективне. У Палаці Пророків був випадок, коли одну з Сестер запідозрили в застосуванні цього заклинання, що вважається досить серйозним злочином, прирівненим до згвалтування. Їй визначили дуже серйозне покарання — вигнання. І це ще визнали милосердям, бо зазвичай за такі провини чекає смертна кара через повішення.
— Наскільки я пам'ятаю, це було більше п'ятдесяти років тому. Винною була новенька, по імені Валдор. Думки суддів розділилися, і тоді аббатиса прийняла рішення вигнати її.
— Цілком можливо, що Сестри Джегана знають це заклинання. Для них не склало б труднощів накласти його на одну з стріл, або на багато стріл. Якщо стріла не вб'є тебе, це зробить заклинання.
— Ніяке це не заклинання, — сказав Річард. Його голос ставав все більш похмурим.
Ніккі не звернула увагу не тільки на його тон, але і на заперечення теж. — Це багато що пояснило б. Предмет чарівності здається жертві цілком реальним. Заклинання змушує його думки знову і знову повертатися до предмета своєї нав'язливої ідеї.
Річард запустив пальці у волосся, намагаючись не дуже розсердитися на Ніккі.
— А навіщо їм це потрібно? Джеган хоче знищити мене. Ти сама сказала, що він створив Звіра, щоб виконати це завдання. Не має ніякого сенсу накладати на мене заклинання, про яке ти говориш.
— О, це має сенс. Цим можна домогтися набагато більшого, ніж просто вбити тебе, Річард. Хіба ти не бачиш? Воно може зруйнувати довіру до тебе. Воно залишає тебе в живих, і ти поволі знищиш сам себе.
— Сам себе? Як це?
— Ти будеш повністю поглинений предметом чарівності, тебе більше нічого не буде цікавити. Це змусить людей думати, що ти не в своєму розумі, що ти божевільний. Люди почнуть сумніватися в тобі. Ось і причина.
Заклинання прирече тебе на жалюгідне існування, воно зруйнує все, що має для тебе значення. Воно дасть тобі нав'язливу ідею, в яку ти повністю повіриш, але ніколи
