Зачарований хутір - Валерій СЛОБОДА

Лана з Верескою вже вибрели з чагарника і вийшли на дорогу, що вела до селища.

– І який час ви вже ховаєтеся? – запитала Вереска.

– Вже майже одне літо.

– То ти два літа ятрила дитині серце?

– Ні. Ти забула, що він у мене був хворобливим і його забрали в п’ять літ.

– Гаразд, Лано, я все зрозуміла, вороття вже немає. З цього часу з Марусом домовлятимуся я, до мене буде менш підозр, я ж ще не народжувала. Місце зустрічі також потрібно змінити, – закінчила розмову Вереска, підходячи до селища.