Обурливо гарна, або Ліки Його Високості - Ольга Обська · автор

Недобре передчуття змусило Сніжану підскочити з крісла. Але пробиратися до виходу було марно. Двері за Деміром зачинилися з уже знайомим Сніжані металевим брязкотом — спрацював магічний замок.

— Приніс тобі частування, красуне, — Демір без запрошення пройшов у глиб кімнати і поставив фрукти та пиття на стіл.

— Я була б вдячна, якби ви покинули мою кімнату, Магістре, — крижаним голосом промовила Сніжана. — Не думаю, що Крайдану, який ось-ось повернеться, сподобається, що його родичка приймає за його відсутності гостей.

— Родичка? — Демір повільно наповнив два кубки рідиною з посудини. — Родовід членів Великої Ради перевіряють до сьомого коліна. У них не може бути родичів з порочної Півночі.

Дідько! Демір не повірив Крайдану — продовжує вважати Сніжану дівою для втіх.

Він підніс їй один із кубків:

— Прийми, красуне, розслабся. Крайдан повернеться не скоро, повір.

Сніжана відвернулася від кубка, гарячково розмірковуючи, що робити. Перед нею один із наймогутніших магів королівства. На що здатна його магія і чи на ньому спрацюють зовсім немагічні прийоми, яким навчали на курсах самооборони?

— Не хочеш вина? — Демір поставив кубок на стіл. Відщипнув виноградину і знову підійшов до Сніжани. — Правильно. Якщо не зволікати, ти цілком встигнеш трохи підзаробити до повернення Крайдана. А точніше багато. Я щедрий. Такій красуні можу заплатити подвійно, — він підніс виноградину до її губ і спробував їх розсунути.

— Я не діва для втіх, — Сніжані захотілося відкусити фрукт разом із його пальцями.

— А хто ж ти?

— Цілителька.

Він засміявся, засунув знехтувану Сніжаною виноградину собі в рот і раптом жадібно притягнув за талію до себе.

Металевий брязкіт з боку дверей змусив його здригнутися і різко розвернути голову. Далі події закрутилися як у прискореній кінострічці. У кімнату зайшов Крайдан.

— Що тут відбувається? — придавив обох похмурим поглядом.

Демір нічого не відповів. Тільки моторошно захрипів. Його обличчя почало віддавати синявою, очі почервоніли, вилізли з орбіт. Першої миті Сніжана подумала, що Крайдан вперіщив його магією. Ну, як у всіх цих фентезійних книгах. Герой робить паси руками, випускає магічні потоки — і бац, противник повалений. Демір справді виглядав погано. Хрип став страшнішим, а обличчя набуло яскраво-синього коліру. Він осів у крісло.

І тут у свідомості Сніжани промайнуло, що про наявність у цьому світі бойової магії в щойно прочитаній книзі не йшлося. Та й взагалі, серйозну магію можна застосовувати лише з дозволу короля.

Ці думки змусили глянути на те, що відбувається, по-новому. У Сніжані миттю прокинувся лікар. У Деміра явні ознаки ядухи, брак кисню. Щось потрапило у дихальні шляхи? Цілком можливо… Точно! Виноградина! Якщо негайно не надати допомогу, одним сильним магом у цьому світі стане менше.

У стресовій ситуації в Сніжани швидко спливала в голові потрібна інформація. Прийом Геймліха! Ще в 1974 році американський лікар розробив методику порятунку людини, яка гине від ядухи, методом піддіафрагмальних поштовхів. Сніжані ніколи не доводилося робити це на практиці, але вона пам'ятала кожне слово з лекції професора Яковенка.

Вона підскочила до крісла:

— Допоможіть його підняти, — скомандувала Крайдану, кивнувши на Деміра, що задихається. — Підтримуйте спереду.

Сніжана сама була здивована холодною впевненістю свого голосу, яка змусила Магістра без зайвих питань виконати її вказівки.

Вона обхопила Деміра зі спини. Тепер покласти стиснуту в кулак руку на живіт. Долоня іншої руки — поверх кулака. І швидким поштовхом вгору втиснути кулак у живіт.

Адреналін, що кипів у крові, зробив рухи впевненими і точними. Виноградина вискочила з рота Деміра. Він спрагло протяжно зі свистом втягнув повітря. Вийшло!

Сніжана розтиснула руки, відійшла від Деміра і стомлено опустилася в крісло. Більше її допомога йому не потрібна — дихання відновлювалося, обличчя набувало природного кольору. Крайдан продовжував підтримувати Деміра, але дивився не так на нього, як на Сніжану. У глибині темних очей хлюпався подив і ще якась нерозпізнана Сніжаною емоція.

Може, їй, нарешті, повірять, що вона цілитель? Чи, навпаки, остаточно запишуть у відьми?..

_______________________________________

Сьогодні ШІ зобразив для нас Магістра Деміра. Задоволений, чи краще сказати самовдоволений. Це він ще до того, як подавився виноградинкою :)