Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих - Террі Гудкайнд

Річард ледь на ногах стояв.

— Яку роботу?

— Ти зробив тільки парадні сходи. Ти сказав, що збираєшся полагодити сходи. А ці сходинки — лише частина сходів. Сходи чорного ходу вдвічі довші і в ще гіршому стані, ніж ці. Ти ж не хочеш, щоб твоя дружина та інші живучі в цьому будинку жінки звернули собі шию, коли підуть на задній двір до вогнища або в туалет?

Так вони собі уявляли невелику перевірку. Річард розумів, що втратить шанс, якщо залишить їх виклик без відповіді. Але він так втомився, що насилу міркував.

У дверях з'явилася голова Ніккі.

— Мені здалося, що я чую твій голос. Іди вечеряти. У мене є для тебе суп.

— А чаю немає?

Ніккі зиркнула на одягнену в сорочки парочку.

— Можу приготувати. Пішли, я принесу чай, поки ти їси.

— Принеси його на задній двір, будь ласка, — попросив Річард. — Я обіцяв полагодити сходи.

— Зараз?

— Ще пару годин буде світло. Я можу їсти під час роботи.

Каміль з Наббою задавали більше запитань, ніж в попередній вечір. Поки Річард з двома хлопцями працювали, третій молодик, Гейда, шлявся навколо. Оголений по пояс Гейда підкреслено оглянув Ніккі з ніг до голови, коли вона принесла Річарду чай і суп.

Закінчивши нарешті і цю роботу, Річард пішов у кімнату, що була колись кабінетом Іцхака, а тепер стала їх з Ніккі домом. Стягнувши сорочку, він сполоснув обличчя водою з тазу. Голова розколювалася.

— Помий голову, — сказала Ніккі. — Ти моторошно брудний. Мені не потрібні тут воші.

Замість того щоб сперечатися, доводячи, що ніяких вошей у нього немає, Річард занурив голову в таз і почав мити волосся шматком жорсткого мила. Так було простіше, ніж вступати в дискусію, інакше йому не скоро вдасться поспати. Ніккі ненавиділа вошей.

Треба думати, слід радіти, що в цьому фальшивому шлюбі йому дісталася хоча б чистюля дружина. Ніккі тримала в чистоті кімнату, ліжко та одяг Річарда, незважаючи на те що їй було важко носити воду з колодязя. Вона ніколи не заперечувала проти роботи, яку необхідно було виконувати, щоб зображати життя звичайних людей. Схоже, Ніккі хотіла чогось настільки сильно, що так добре вжилася в роль — на відміну від Річарда, ніколи не забуваючого, що вона сестра Тьми і його рабовласниця, — що сама про це іноді забувала. Річард знову вмочив голову в таз і сполоснув волосся.

Поки вода стікала по шиї і підборіддю назад в таз, він запитав:

Хто такий брат Нарев?

Ніккі, що сиділа на своєму сіннику і чинила речі, застигла і підняла голову. Шиття раптом здалося зовсім недоречним, немов ця пародія на сімейне життя втратила для Ніккі свій шарм.

— Чому ти запитав?

— Та зустрівся з ним сьогодні у коваля.

— На будівництві? — Річард кивнув.

— Я відвозив туди метал.

Ніккі повернулася до шиття. Річард спостерігав при нерівному світлі гнота, як вона рівними стібками пришиває латки на колінах його штанів. Через деякий час вона припинила роботу.

— Брат Нарев — верховний жрець Братства Ордена, давньої секти, що присвятила себе втіленню в життя волі Творця в цьому світі. Він — душа і серце Ордена, їх духовний вождь, фігурально висловлюючись. Брат Нарев і його учні ведуть за собою праведних жителів Ордена шляхами вічного Світла Творця. Він — радник імператора Джегана.

Річарда ця новина застала зненацька. Він не очікував, що вона так багато знає про це. Він насторожився.

— Якого роду радник?

Ніккі зробила черговий стібок, прошиваючи тканину довгою ниткою.

— Брат Нарев був педагогом Джегана, його вчителем, радником і ментором. Брат Нарев запалив вогонь в душі Джегана.

— Він чарівник, чи не так. — Це не було питанням. Вона підняла очі від шиття. По її очах Річард бачив, що вона прикидає, говорити йому, чи ні. Твердий погляд Річарда сказав їй, що він бажає почути всю правду.

— Ну, на вуличному жаргоні його можна назвати й так.

— Що це означає?

— Звичайні люди, мало обізнані в магії, назвали б його чарівником. Але, строго кажучи, чарівником він не є.

— Тоді хто він? Строго кажучи?

— Взагалі-то він чаклун.

Річард лише витріщився на неї. Він завжди вважав, що чарівник і чаклун — це одне і те ж. Річард зміркував, що взагалі-то, якщо подумати, люди, що розбираються в магії, завжди називали володіючого чарівним даром — чарівником. Він жодного разу не чув, щоб хтось хоча б згадував про чаклунів.

— Ти хочеш сказати, що він начебто тебе, чаклунки, тільки чоловічого роду?

Питання на мить поставило її у глухий кут.

— Ну, гадаю, ти можеш бачити це в такому аспекті, але це не зовсім вірно. Якщо вже хочеш порівняти його з кимось, то швидше у нього більше спільного з чарівником, оскільки обидва — чоловічої статі. Але взагалі це не важливо.

Річард стер з лиця воду.

— Ніккі, будь ласка. Я не спав всю ніч і валюся з ніг. Не ускладнюй, а? Просто поясни мені, що це значить.

Ніккі відклала роботу в сторону і жестом запропонувала йому сісти з нею поруч, на світлі. Річард натягнув сорочку. Позіхнувши, він всівся, підібгавши під себе ноги.

— Брат Нарев — чаклун, — почала вона. — Вибач, але різницю не так просто пояснити. Це дуже складна штука. Я постараюся пояснити як можна більш зрозуміло, але зрозумій, що я не можу занадто спрощувати, інакше і натяку на реальний стан