Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих - Террі Гудкайнд

Ви отримаєте метал за більш низькою ціною, ніж зараз, а я зможу вам його поставляти. Зараз ви не можете отримати необхідне навіть за високою ціною. А так ви теж будете виготовляти більше продукції. Ми обоє будемо у виграші.

Коваль якийсь час розмірковував, наче намагаючись знайти слабку ланку в пропонованому Річардом плані.

— Або ти найдурніший з усіх шахраїв, що я бачив, або… навіть не знаю, хто. Але мені дихає в потилицю брат Нарев, а це далеко не подарунок. Зовсім не подарунок. Напевно, мені не варто тобі цього говорити, але ж ти знаєш, як мене боїться Іцхак? Так от, я лякаюся в десть разів сильніше, коли брат Нарев приходить поцікавитися, чому вироби не готові. Брати не бажають нічого знати про мої проблеми, вони просто хочуть те, що їм потрібно.

— Я розумію, пан Касселл. Коваль зітхнув.

— Гаразд, Річард Сайфер, півтори золоті марки за п'ятдесят доставлених до завтрашнього світанку болванок. Але зараз я дам тобі лише одну з чвертю. Ще четвертак отримаєш вранці, коли метал буде тут.

— Вирішено. До речі, а хто такий цей брат Нарев?

— Брат Нарев? Він верховний жрець…

— Здається, хтось поминає моє ім'я? — Голос був настільки низьким, що ледь не посипалися інструменти зі стін.

Річард з ковалем, обернувшись, побачили людину, що наближалася до них. Вільний балахон не приховував могутньої статури. У наступаючій темряві глибокі зморшки на його обличчі здавалися ще більш виразними. З-під густих навислих брів блищали темні очі. На лоб звисало пасмо сивіючого волосся. Він був схожий на привид, що з'явився лякати цей світ.

Пан Касселл вклонився. Річард послідував його прикладу.

— Ми якраз обговорювали проблему, як отримати достатню кількість металу, брат Нарев.

— Де мої нові різці, коваль?

— Мені ще…

— У мене там повно каменю, і немає різців для його обробки. Каменотесам потрібні інструменти. Ти затримуєш будівництво мого палацу.

— Це Річард Сайфер, брат Нарев, — вказав коваль на Річарда. — Він якраз говорив мені, що, можливо, зможе доставити мені необхідний метал і…

Верховний жрець жестом наказав мовчати.

— Ти можеш доставити ковалю те, що йому потрібно? — Гаркнув брат Нарев на Річарда.

— Це можливо.

— Так роби.

— Як накажете, брат Нарев, — схилив голову Річард.

Темна постать повернулася до кузні.

— Показуй, коваль.

Коваль, судячи з усього, знав, чого хоче верховний жрець, і пішов за ним, жестом запросивши Річарда з собою. Річард все зрозумів: він не отримає грошей, поки коваль не розбереться з цією важливою персоною, яка тільки що розчинилася в надрах кузні.

Коли коваль, клацнувши пальцями, по шляху вказав на лампу, Річард негайно підхопив її. За допомогою довгої тріски, яку він запалив від вугілля печі, він запалив гніт лампи і тримав її перед братом Наревом і ковалем, які встали в дверях приміщення, де на підлозі стояла незрозуміла споруда з металевих брусів.

Пан Касселл підніс дошку ближче до світла. Брат Нарев подивився на креслення, потім на переплетення брусів на підлозі, порівнюючи їх.

Річарда мороз продер по шкірі, коли він раптово збагнув, що це за штуковина на підлозі.

Брат Нарев тицьнув у креслення, на ту лінію, про яку Річард сказав, що вона не правильна.

— Ця лінія невірна, — рикнув брат Нарев.

— Але мені потрібно стабілізувати тут масу, — провів коваль пальцем над кресленням.

— Я велів тобі додати скоб, а не пропонував руйнувати основну схему. Можеш залишити верхівку супорта там, де ти її розмістив, але низ повинен бути Прикріплений… ось тут.

Брат Нарев вказав в ту ж точку, що і Річард. Пан Касселл почухав короткий їжачок волосся, непомітно метнувши на Річарда спопеляючий погляд.

— Це вийде, — погодився коваль. — Буде непросто це зробити, але вийде.

— Мене не цікавить, просто це чи ні, — загрозливо промовив брат Нарев. — Я не хочу, щоб у цій частині було ось так закріплено.

— Так, пане.

— Швів бути не повинно, щоб ніяких виступів не було видно, коли її покриють золотом. В першу чергу зроби ось це.

— Так, брат Нарев.

Верховний жрець обернувся до Річарда і пильно подивився на нього.

— Щось в тобі є таке… Я тебе знаю?

— Ні, брат Нарев. Я ніколи не зустрічався з вами колись. Я б запам'ятав. Я маю на увазі зустріч з такою великою людиною, як ви. Я б ні за що не забув такої зустрічі.

Той підозріло оглянув Річарда.

— Так, мабуть, не забув би. Доставиш ковалю метал.

— Я ж сказав, що доставлю.

Коли довгий суворий чоловік втупився Річарду в очі, той машинально потягнувся до меча, щоб переконатися, що він легко виходить з піхов. Меча не було.

Брат Нарев відкрив було рот, щоб сказати щось, але його увагу відвернули двоє увійшлих до кузні молодих людей. Вони були теж в балахонах, як і верховний жрець.

— Брат Нарев, — покликав один з них.

— У чому справа, Ніл?

— Привезли книгу, за якою ви посилали. Ви веліли тут же повідомити вам.

Брат Нарев кивнув молодим учням, потім суворо зиркнув на пана Касселла з Річардом.

— Щоб усе було зроблено, — наказав він обом. Річард з ковалем схилили голови, і верховний