Танок драконів - Джордж Мартін

Вона майже не помилилася. І жриця, і сенешаль зраділи, побачивши її в токарі, як істинну мірінську леді, однак насправді їм хотілося роздягнути її догола. Данерис, не вірячи власним вухам, вислухала їх. Коли ж вони договорили, вона мовила:

— Не хочу нікого ображати, але я не вийду гола до Гіздарової матері й сестер.

— Але,— закліпав Резнак мо Резнак,— але ви мусите, ваша вельможносте. Перед весіллям традиційно жінки з дому чоловіка перевіряють лоно нареченої і... її жіночі принади. Щоб пересвідчитися, що вона добре сформована й... е-е-е...

— ...готова народжувати,— закінчила за нього Галаза Галар.— Це старовинний ритуал, ваша ясновельможносте. На перевірці будуть присутні як свідки три грації, які прочитають відповідні молитви.

— Так,— сказав Резнак,— а потім подають особливий пиріг. Жіночий пиріг, який печуть тільки для засватаних. Чоловікам не дозволено його куштувати. Кажуть, дуже смачний. Чарівний.

«А якщо у мене лоно всохло, а жіночі принади прокляті, допоможе мені спеціальний пиріг?»

— Гіздар зо Лорак зможе перевірити мої жіночі принади після весілля...— («Хал Дрого на них не нарікав, а цьому чого нарікати?») — А його матір і сестри хай одна одну перевіряють і їдять особливий пиріг. Я його не їстиму. І не омиватиму шляхетному Гіздарові його шляхетних ніг.

— Ваша препишносте, ви не розумієте,— запротестував Резнак.— Омивання ніг освячене традицією. Воно означає, що ви готові стати служницею свого чоловіка. І весільне вбрання теж має певне значення. Наречена вдягає білий шовковий токар, облямований дрібними перлами, і темно-червону чадру.

«Кроляча королева не може брати шлюб, не одягнувши довгі вуха».

— З цими перлами я торохтітиму на ходу.

— Перли символізують родючість. Що більше перлів одягне ваша світлість, то більше здорових дітей народить.

— Навіщо мені сто дітей? — обернулася Дані до зеленої грації.— А якщо я візьму шлюб за вестероським ритуалом...

— Такий союз не визнають боги Гіса,— озвалася Галаза Галар, чиє обличчя ховалося за зеленою шовковою чадрою. Виднілися тільки очі — зелені, мудрі й сумовиті.— В очах містян ви будете Гіздаровою коханкою, а не законною шлюбною дружиною. І діти ваші будуть байстрюками. Ваша вельможність повинна вийти за Гіздара у Храмі грацій, щоб уся шляхта Міріна стала свідком вашого союзу.

«Під якимсь приводом виманити голів усіх шляхетних домів з їхніх пірамід,— сказав колись Дааріо.— Гасло дракона — вогонь і кров». Дані відкинула цю думку. Це негідний вчинок.

— Як скажете,— зітхнула вона.— Одружуся з Гіздаром у Храмі грацій, вбрана у білий токар, облямований дрібними перлами. Що ще?

— Одна маленька справа, ваша вельможносте,— сказав Резнак.— Щоб належно відсвяткувати весілля, вам обов’язково слід знову відчинити бійцівські кубла. Це стане весільним дарунком Гіздарові й усьому народу, який вас так любить; це означатиме, що ви приймаєте старовинні звичаї і традиції Міріна.

— І це потішить богів,— докинула зелена грація своїм м’яким і лагідним голосом.

«Віно, оплачене кров’ю». Данерис уже втомилася від цієї битви. Навіть сер Баристан не вірив, що вона зможе в ній перемогти. «Жоден володар не здатен зробити людей добрими,— сказав їй Селмі.— Бейлор Благословенний молився, постив і збудував для Сімох пишний палац, про який боги можуть тільки мріяти, однак так і не зміг покласти край війнам і злидням». Королева має дослухатися до своїх підданих, нагадала собі Дані.

— Після весілля Гіздар стане королем. Нехай сам відчиняє бійцівські кубла, якщо хоче. Я в цьому участі не братиму.

«Нехай кров буде на його руках, не на моїх». Вона підвелася.

— Якщо чоловік хоче, щоб я омивала йому ноги, йому спершу доведеться омити мої. Так йому ввечері й скажу.

Цікаво, як суджений це сприйме.

Як виявилося, не було чого хвилюватися. Гіздар зо Лорак прибув за годину після заходу сонця. У нього токар був бордовий, з золотою смугою і облямівкою з золотих намистин. Наливаючи йому вино, Дані розповіла про свою нараду з Резнаком і зеленою грацією.

— Це порожні ритуали,— заявив Гіздар,— з ними давно слід покінчити. Мірін занадто довго кисне в цих безглуздих старих традиціях.

Поцілувавши руку Дані, він провадив:

— Данерис, королево, я залюбки омию вас із ніг до голови, якщо саме це мені потрібно зробити, щоб стати королем-консортом.

— Щоб стати королем-консортом, вам лише потрібно забезпечити мир. Скагаз каже, що ви нещодавно отримали листи.

— Так,— схрестив Гіздар довгі ноги. Він видавався дуже задоволеним собою.— Юнкай дасть нам спокій, але не просто так. Занепад работоргівлі нашкодив усьому цивілізованому світові. Юнкай і його союзники вимагають від нас відшкодування золотом і коштовним камінням.

Золото й коштовне каміння? Легко.

— Що ще?

— Юнкайці повертають работоргівлю. Відбудують Астапор як місто рабовласників. Ви не втручатиметеся.

— Юнкайці повернули работоргівлю, ще я і на два льє не відійшла від міста. Хіба я повернулася? Король Клеон благав мене спільно з ним виступити проти них, але я не дослухалася до його закликів, Я не хочу війни з Юнкаем. Скільки разів мені повторювати? Які ще обіцянки мені дати?

— Тут є одна заковика, королево,— сказав Гіздар зо Лорак.— На жаль, Юнкай не вірить вашим обіцянкам. Вони завели стару пісню про якогось посла, що його спалили ваші дракони.

— Згорів тільки його токар,— презирливо мовила Дані.

— Нехай так, але вони вам не довіряють. Мешканці Нового Гіса також. Словеса — це суховій, як ви любите повторювати. Жодні ваші слова не забезпечать миру в Міріні. Ваші вороги вимагають від вас дій. Вони хочуть, щоб ми побралися, щоб мене коронували і щоб я правив разом з вами.

Дані знову наповнила йому кубок, хоча понад усе їй кортіло вилити всю карафу йому на голову, щоб змити цю самовдоволену посмішку.

— Заміжжя або заколот. Війна або весілля. То це такий у мене вибір?

— Я бачу тільки один вихід, ваша ясновельможносте. Дати обітниці перед богами Гіса й разом розбудувати новий Мірін.

Королева саме міркувала, як відповісти, коли позаду почулися кроки. «Принесли їсти»,— подумала вона. Кухарі обіцяли подати улюблену страву шляхетного Гіздара — собаку в меду, з начинкою з чорносливу й перцю. Але, озирнувшись, вона побачила сера Баристана, викупаного і вдягненого в біле, з мечем при боці.

— Ваша світлосте,— промовив він, уклонившись,— перепрошую за втручання, але я подумав, що інформація нагальна. В місто повернулися штормокруки, мають новини про ворога. Як ми й побоювалися, юнкайці вийшли у похід.

Шляхетним обличчям Гіздара зо Лорака пробігла тінь роздратування.

— Королева вечеряє.