Академія Мірравель. Проти вітру - Анна Потій

Дем теж упіймав одну лісовушку. Звичайно, йому не складно, адже він чудовий бойовий маг. Куди мені до нього! Я тільки й могла, що падати, чіпляючись за коріння та гілки дерев, які так недоречно вискакували прямо переді мною. Витівки лісовушок! Вони вміли керувати рослинним світом так, як їм заманеться, особливо, коли на них полювали.

— Ну ж бо, Кетто, — підначувала мене архімагеса Тіррена, — невже не спіймаєш хоча б одну? Це лише лісовушка! Вони ж із найпростіших магічних істот. Давай, Кетто, ти ж хочеш отримати нагороду? Просто за присутність 25 балів не заробиш.

Мені вже хотілося послати і ці 25 балів, і архімагесу Тіррену подалі в ліс, але я стрималася. Тільки мовчки простягла Дему поранені руки для лікування і з завидною впертістю почала вистежувати нову лісовушку.

— Не злися, — Дем ніжно стиснув мене за руку. — Злість тобі заважає полювати. Розслабся, Кей, перетвори полювання на задоволення. Думай, що ти просто розважаєшся, не думай про бали. У тебе все вийде, сонечко. Я в тебе вірю.

Такі прості слова підтримки вплинули на мене краще, ніж гострі зауваження архімагеси. Я підбадьорилася і продовжила полювання з уже більш позитивним настроєм. Зрештою, мені з горем навпіл вдалося спіймати одну-нещасну лісовушку і архімагеса Тіррена не поскупилася на похвалу.

— Чудово, Кетто! — поплескала вона мене по плечу. — Можеш, коли захочеш. Ти цілком і повністю заслужила свої 25 балів.

— Це було не просто, — я втомлено посміхнулася, простягаючи Дему руку з черговою подряпиною, цього разу останньою.

— Першу лісовушку завжди складно зловити, а потім уже все йде, як по маслу. З кожним разом ти все більше відточуєш майстерність. Сьогодні лісовушки — завтра зловиш і темних. Завжди потрібно починати з малого.

Архімагеса Тіррена телепортувала клітки і ми посадили всіх спійманих лісовушок усередину: одну мою, дві Дема і, звичайно ж, три, спіймані архімагесою.

— Допоможете мені перенести клітки до підвалу академії і можете бути вільними, — архімагеса Тіррена вручила кожному з нас по дві клітки і почала створювати магічний портал.

Портал переніс нас одразу в невелику кімнатку у підвалі академії. Під стелею мерехтіли пильні магічні кулі, які давали слабке світло. Я ніколи раніше тут не була, але знала, що в підвалах тримають магічних істот, необхідних для занять, арсенал зі зброєю в разі чого і все, що не потрібно найближчим часом, але колись стане в нагоді. А ще тут була укріплена лабораторія для небезпечних досліджень.

— Архімагесо Тіррено… — згадавши лабораторію, мені на думку прийшла ідея. Не дуже хотілося користуватися становищем, але може, архімагеса хоча б щось підкаже.

— Що, Кетто?

— Я захоплююся зіллєварінням і вступила до нашої академії лише заради того, щоб навчатися у Мареви Талані. Вона — талант! Я мріяла привернути її увагу, тільки вона ні на кого не дивиться, нікого не виділяє. Викладає вона чудово, але мені хотілося б, щоб вона мене помітила і оцінила мої здібності.

— Я не проситиму Мареву звернути на тебе увагу, — архімагеса Тіррена була категорична.

— Ні, ви не зрозуміли… — я почувала себе незручно, але я не могла прогавити такий шанс. — Може, ви мені щось підкажете? Чим архімагесу Мареву можна зацікавити? Додаткові заняття, як ви, вона не проводить. А мені так треба, щоб вона помітила мене, розумієте?

— Розумію, — архімагеса Тіррена потерла скроні, замислившись. — Марева не проводить додаткових занять, бо не має на це часу. Я і так насилу вмовила її у нас працювати. Її більше нові дослідження захоплюють, аніж викладання. Думаю, якщо ти проявиш ініціативу і проведеш якесь дослідження, або ж покращиш склад зілля, то зможеш її зацікавити. Тільки результат має бути ідеальним. Помилки вона тобі не пробачить. Протестуй все добре і тоді вже демонструй їй свою роботу. Більше нічого порадити не можу.

— Хоч би за це дякую вам, архімагесо Тіррено.

— Краще б ти в бойовій магії проявляла стільки завзяття, Кей, — підморгнула мені архімагесса. Ні, ну що за людина? Вона що тепер постійно мені це «Кей» згадуватиме?

— Нічого не можу вдіяти, моя пристрасть — зіллєваріння.

— Гаразд, Кетто, йди вари свої зілля. Дякую вам, дітки, за допомогу. Далі я сама.

Архімагеса Тіррена створила для нас ще один портал і ми з Демом опинилися у його квартирі. Я тільки подивувалася запасу магічної енергії архімагеси.

— Ми, маги, що мають здатність до регенерації, не лише практично миттєво заліковуємо свої рани, а й швидко відновлюємо запас магії. До того ж у бабусі справді великий потенціал, — пояснив мені Дем.

Після активної лісової «прогулянки» мені дуже хотілося впасти на ліжко і нічого не робити, але Дем потягнув мене допомагати йому на кухні. Він доручив мені найлегше завдання: почистити та нарізати овочі, які потім відправив запікати з травами, а сам у цей час варив макарони та готував до них соус. Ентузіазму до готування я, як завжди, не відчувала, але я сильно зголодніла і тому довелося допомагати.

Удвох ми швидко впоралися, смачно поїли і я потягла Дема у ліжко, хоч трохи повалятися після обіду.

— Слухай, Деме, а чому в тебе немає телевізора?

Я не була особливою шанувальницею телевізора, він був більше пристрастю мого діда, але іноді хотілося просто полежати та подивитися якусь виставу чи фільм, передачу або ж новини.

— Не люблю. Вважаю за краще книги читати або ж до театру сходити, а новини мені завжди розповідає бабуся.

— Я теж не велика любителька, просто буває, що хочеться розслабитись під нього.

— А ти знала, що в немагічних, технічно розвинених світах телебачення не на магії працює, а на електриці? Ти чула взагалі про електрику?

— Про електрику, звісно, чула, але як там усе працює у немагічних світах, ніколи не цікавилася. А ти так багато від бабусі знаєш?

— Так. Вона розповідала, що на Землі багато чого цікавого є, ми часто беремо у них ідеї та переробляємо все з урахуванням магії.