Українська література » Фентезі » Буря Мечів - Джордж Мартін

Буря Мечів - Джордж Мартін

Читаємо онлайн Буря Мечів - Джордж Мартін
сам здогадався. Станіс розбитий, Ренлі загинув, і тепер тільки Старкова перемога може врятувати його від помсти лорда Тайвіна, але шанси на неї стають дедалі примарнішими.

— Король Роб переміг у всіх боях,— рішуче сказала Брієнна, вперто-віддана і на словах, і на ділі.

— Переміг у всіх боях, але втратив і Фреїв, і Карстарків, і Вічнозим, і Північ. Шкода, що вовк такий юний. Шістнадцятирічні хлопчаки завжди вважають, що вони — невмирущі й непереможні. Людина старша, думаю, прихилила б коліно. Після війни завжди приходить мир, а з миром — прощення... принаймні для таких, як Роб Старк. Не для таких, як Варго Гоут,— Болтон легенько посміхнувся.— Обидві сторони скористалися ним, але жодна з них сльозинки не зронить після його смерті. Браві компанійці загинули в Битві на Чорноводді, хоч і не воювали там.

— Ви мене пробачите, якщо я їх не оплакуватиму?

— Невже не відчуваєте жалю до нашого клятого приреченого цапа? Але боги, мабуть, відчували... бо для чого тоді вони привели вас просто йому в руки? — Болтон прожував ще шматок м’яса.— Картвердь — менша й скромніша за Гаренхол, зате розташована за межами досяжності для лев’ячих пазурів. Одружившися з Аліс Карстарк, Гоут і справді може стати лордом. Якби вдалося отримати грошей від вашого батька — тим краще, але він усе одно доправив би вас лорду Рикарду, хай скільки б заплатив лорд Тайвін. В обмін на панну й безпечний прихисток.

Проте, щоб мати змогу вас продати, вас іще треба зберегти, а у приріччі забагато людей, радих вас викрасти. Гловера з Толгартом розбили під Сутінь-долом, але навколо блукають залишки їхнього війська, а на них полює Гора-на-коні. Тисяча карстарківських вояків нишпорить на південь і схід від Річкорину, вистежуючи вас. А є ще люди Дарі, на яких тепер нема ні лорда, ні закону; і зграї чотирилапих вовків; і банди беззаконників лорда Лискавки. Дондаріон залюбки повісив би вас поряд з цапом на одному дереві,— лорд Страхфорту скибкою хліба вимочав кров з тарілки.— Гаренхол — єдине місце, де лорд Варго міг сподіватися вас зберегти, але тут його бравих компанійців чисельно переважають мої люди і люди сера Ейніса з його Фреями. Без сумніву, він побоювався, що я можу повернути вас серу Едмуру в Річкорин... ба гірше: відіслати вас до батька.

Отож, скалічивши вас, він хотів позбутися загрози, яку несе ваш меч; отримати жахливий сувенір, щоб відіслати його вашому батькові, а також зменшити вашу цінність для мене. Адже він служить мені, а я служу королю Робу. Тому його злочин — то мій злочин, принаймні такий вигляд це матиме в очах вашого батька. От у цьому й полягає моя... проблемка,— він з холодним очікуванням втупив у Джеймі незмигний погляд безбарвних очей.

«Зрозуміло».

— Ви хочете, щоб я вам відпустив цей гріх. Сказав батькові, що мій кикіть — не ваших рук справа,— розсміявся Джеймі.— Мілорде, відішліть мене до Серсі, і тоді я солодко співатиму, як добре ви до мене ставилися, скільки вам заманеться...— (Він розумів: будь-яка інша відповідь — і Болтон віддасть його назад цапові).— Якби не рука, я б вам письмово це засвідчив: як скалічив мене перекупний меч, якого у Вестерос привіз мій власний батько, а врятував мене шляхетний лорд Болтон.

— Покладаюся на ваше слово, сер.

«Таке я нечасто чую».

— Коли нам дозволять поїхати? І як ви плануєте вберегти мене від усіх цих вовків, зарізяк і Карстарків?

— Поїдете, коли Кайберн підтвердить, що ви оклигали, вас супроводжуватимуть мої найкращі люди на чолі з капітаном Волтоном. Його прізвисько — Сталеві Ноги. Солдат залізної відданості. Волтон доправить вас на Королівський Причал цілим і неушкодженим.

— За умови, що доньки леді Кетлін теж будуть доправлені додому цілі й неушкоджені,— втрутилася дівчина.— Мілорде, ми радо приймемо захист того вашого Волтона, але дівчата — це моя відповідальність.

Лорд Страхфорту кинув на неї байдужий погляд.

— Нехай дівчата вас більше не хвилюють, міледі. Леді Санса — дружина карлика, їх тепер можуть розлучити тільки боги.

— Дружина? — вражено вигукнула Брієнна.— Куця? Але... він присягався перед цілим двором, перед очима богів і людей...

«Яка невинність!» Джеймі був здивований не менше за неї, якщо по правді, але вмів це краще приховувати. «Санса Старк... може, Тиріон знов навчиться усміхатися». Джеймі пам’ятав, який щасливий був брат з малою селючкою... цілі два тижні.

— Зараз уже не має значення, в чому там Куць присягався,— сказав лорд Болтон.— Тим більше для вас.

Дівчина, здається, образилася. Мабуть, нарешті відчула сталеві щелепи пастки — коли лорд Болтон жестом прикликав своїх гвардійців.

— Сер Джеймі поїде на Королівський Причал. А от вам, боюся, я нічого не обіцяв. Позбавити лорда Варго обох трофеїв — це було б уже занадто,— лорд Страхфорту знов потягнувся до чорносливу.— На вашому місці, міледі, я поменше б непокоївся через Сансу Старк, а побільше — через сапфіри.

Тиріон

Позаду нетерпляче заржав кінь — десь у шерезі золотих плащів, які вишикувалися поперек дороги. Чув Тиріон і покашлювання лорда Гайлза. Він не просив собі в супровід ні Гайлза, ні сера Адама, ні Джалабара Ксо, ні решту, однак лорд-батько вирішив, що Доран Мартел може образишся, якщо на Чорноводді його зустріне один тільки карлик.

«Джофрі сам би мав зустрічати дорнян,— подумав Тиріон, чекаючи на гостей,— от тільки він, без сумніву, все б тільки споганив». Останнім часом король повторював жартики про дорнян, яких нахапався від солдатів Мейса Тайрела. «Скільки знадобиться дорнян, щоб підкувати коня? — Дев’ятеро. Один підковує, а восьмеро коня піднімають». Тиріону чомусь здавалося, що Дорана Мартела це навряд чи розсмішить.

Він побачив розмаяні прапори: з-поміж зелені живого лісу виповзала довга запилюжена колона вершників. Звідси й до самої ріки залишилися хіба голі почорнілі дерева — наслідок Тиріонової битви. «Забагато прапорів,— кисло подумав карлик, спостерігаючи, як з-під кінських копит здіймається попіл — точно як він здіймався з-під копит Тайрелового авангарду, коли той врізався в Станісове військо з флангу.— Таке враження, що Мартел привів з собою половину лордів з Дорну». Він шукав у цьому бодай якогось позитиву — і не знаходив.

— Скільки прапорів ти нарахував? — поцікавився він у Брона.

Перекупний лицар приклав долоню дашком до очей.

— Вісім... ні, дев’ять.

— Поде,— розвернувся Тиріон у сідлі,— ходи сюди. Опиши мені герби та скажи, яким домам

Відгуки про книгу Буря Мечів - Джордж Мартін (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: