Несвідоме одруження - Естрела Асферіс

Віртен ле Рів'єн

День пройшов ніби повз мене. Я все ніяк не міг відійти від сну, і відкриттів, які він мені приніс. Це що, мені справді подобається Бет? Не як друг чи напарниця, а як дівчина? Я ж сприймав її мало не так само, як Тесар, як суміш сестри і друга. А тепер що? Я ніяк не міг розібратися, як же мені тепер ставитися до Бет, тим більше з урахуванням нашого шлюбу.

У такому стані неможливості зрозуміти реальність і своє до неї ставлення я і прийшов увечері в бібліотеку для відпрацювання нашого спільного покарання. Хлопці вже продумали й обговорили, хто буде для вигляду відпрацьовувати покарання, а хто шукатиме інформацію щодо раси Бет. Чекаючи на мене, вони тихо перемовлялися в кутку.

Підійшовши до них, я дізнався, що буду для вигляду відпрацьовувати покарання ректора, бо хлопці помітили, що весь день я кружляв у хмарах. Я кивнув, оскільки подумки був згоден з їхнім доводом.

Так само повз мене пройшло і вечірнє відпрацювання, до тями я прийшов тільки перед сном. До мене зайшов Тесар, схоже, у нього виникли якісь проблеми зі взуттям, і він попросив позичити щось із мого запасу, бо розмір ноги в нас один і той самий. Я кивнув у бік шафи, і засинаючи на ходу попрямував до ліжка. Поки Тес шукав у шафі взуття, я розтягнувся на ліжку, заплющив очі, і майже занурився в сон, як почув:

- Вірт, чия це куртка? На твою не схожа.

Моментально виринувши з напівсонного стану, я придивився до куртки в руках у Теса. Дійсно, не моя куртка, але щось знайоме в ній було. У міру роздивляння якісь думки з цього приводу стали з'являтися в моїй голові. Я дедалі більше починав хмуритися, намагаючись згадати, де раніше її бачив, або на кому. Поки я її роздивлявся, Тес принюхався, намагаючись за запахом визначити власника. Він теж мабуть намагався згадати, але вже чий же запах на куртці. Нарешті, ми майже одночасно видали:

- Бет, - вимовив я.

- Безумовно запах Бет, - підсумував Тесар.

Ми не одразу усвідомили, що це означає, все ще подумки переживаючи день. Але коли нарешті зрозуміли:

- Як куртка Бет опинилася в твоїй шафі?! - накинувся на мене із запитаннями Тес - І чому ти не пам'ятав цього? Ти усвідомлюєш, що якби ти раніше сказав, що куртка Бет у тебе, ми б не змарнували даремно день?! Ми б активували заклинання пошуку ще вчора. А так через твою забудькуватість Бет може загрожувати небезпека саме зараз, а ми далеко від неї і не можемо прийти їй на допомогу.

З цими словами Тес кинувся на мене з кулаками, але я не дрімав і парирував його удари своїми, коли можливо блокуючи його удари. Через кілька хвилин мені все це набридло. Замість того, щоб зайнятися пошуками Бет і реально їй допомогти, ми гамселимо один одного, як хлопчаки. Тому провівши серію контрударів, я заблокував рухи Теса, висловивши йому все, що я думаю про нашу бійку:

- Довго ми будемо час гаяти?! Поки ми тут б'ємося, Бет справді може загрожувати небезпека. Краще якнайшвидше приступити до її пошуків.

Після моїх слів Тес кілька секунд важко дихав, відходячи від сутички, але потім все ж таки кивнув, беручи до уваги мої аргументи. Я відступив від нього, попрямувавши до дверей, де й почув:

- Ми не закінчили. Після того, як ми знайдемо Бет, і вона буде в безпеці, ми продовжимо.

На секунду повернувшись до нього, я сказав:

- Згоден.

Після цього я вийшов із кімнати, попрямувавши до Антуана. Хоч його кімнату і закривав магічний щит від проникнення, але Антуан налаштував нам безперешкодний допуск до нього.

Я влетів у кімнату Антуана, поспішаючи потішити його нашим відкриттям, але він уже спав. Витративши деякий час на те, щоб розбудити друга і ввести його в курс справи, я нарешті дочекався від нього потрібної реакції. Очі його радісно блиснули, він уже смакував майбутні пошуки.

Звичайно, ми не могли залишити Крамдека осторонь. Тож Антуан послав йому магічного вісника, який мав у разі потреби розбудити і привести його до моєї кімнати, попередньо давши час на збори. Ми з Антуаном вирішили, що активувати заклинання він буде в мене.

***

Віртен ле Рів'єн

Отже, всі були в зборі, і навіть підготовлені до дальньої дороги, якщо буде потрібно. До того, як Крам з'явився в кімнаті, Тесар навіть встиг збігати до кількох знайомих. Як він встиг повідомити, він попросив їх, щоб вони прикрили нашу відсутність, якщо пошуки затягнуться. До того, як активувати заклинання, Антуан роздав нам усім амулети непомітності, які в разі, якщо нам зустрінеться хтось, на нас просто не звернуть увагу. Ніхто з нас не хотів знову попастися, тим паче стражам, або якимось кримінальним елементам. Тож кожен активував свій амулет.

І ось, Антуан вимовив заклинання пошуку по речі. Тієї ж миті від куртки простяглася не надто помітна в нічний час синя нитка. Як я припускаю, вона мала привести нас до Бет. Не затримуючись ні миті, кожен із нас схопив по рюкзаку, попередньо підготовленому, і вирушив у напрямку, вказаному ниткою. На чолі нашої групи йшов Антуан із курткою, за ним був я, потім Крам. Завершував нашу процесію Тесар.

Ми вибралися за територію Академії, і йшли різними вуличками, іноді оминаючи будинки, хоч нитка нерідко проходила крізь об'єкти на кшталт муніципалітету або адвокатської контори. Як Антуан сказав, необов'язково точно слідувати за ниткою, загальний напрямок він оцінив, і вів нас до мети. Через годину ми опинилися там, куди нас привела нитка, біля входу в якесь напівпідвальне приміщення. Але ось Антуан завмер перед входом до нього, і нам сказав зупинитися. Деякий час ми стояли не рухаючись, чекаючи поки Антуан щось пояснить. Нарешті він закінчив, повідомивши, що робив прохід у магічному захисті, і ми проникли всередину приміщення.