Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг - Террі Гудкайнд
Вона єдина розуміла, наскільки було важливо, щоб жоден з імперців не вцілів, і не міг розповісти про поразку, завдану їм жителями Алтур-Ранга. Імператор Джеган очікував, що його рідне місто буде повернуто під правління Ордена, заколотники будуть схоплені і жорстоко страчені, а інші жителі поставлені на коліна. Він чекав, що ця різанина буде таким жорстоким уроком, який на довгі роки послужить застереженням для інших.
Ніккі знала, що замість очікуваної перемоги, Джеган дуже скоро отримає звістку про поразку його добірних частин. Він і раніше програвав битви — справа не в цьому. Але за кількістю втрат він зможе скласти уявлення про силу тих, хто йому протистоїть, і наступного разу просто-напросто пошле військо більш чисельне, достатнє, щоб виконати поставлене завдання. При цьому для нього буде однаково важливо і добитися перемоги, і покарати непокірних за те, що посміли чинити опір його влади.
Ніккі добре знала цю людину. Його не турбувало життя солдатів — як, втім, і життя всіх інших. Посмертна слава — достатня нагорода для тих, хто воював і помер за справу Ордена. У цьому світі від них вимагалося лише одне — віддавати свої життя задля слави Імператора.
А ось повна відсутність звісток про бій за Алтур-Ранг — це зовсім інша справа.
Ніккі знала, що брак інформації дратував Джегана більше, ніж будь-який ворог. Він терпіти не міг невідомості. Вона знала, що зникнення першокласного війська очолюваного трьома сильними чарівниками, від яких він більше не отримує жодної звісточки, остаточно виведе його з себе. Він буде знову і знову роздумувати над таємницею їх зникнення, із занепокоєнням розглядаючи проблему з усіх боків, немов роздивляючись на світло коштовний камінь.
В результаті, відсутність відомостей про результаті бою за Алтур-Ранг налякає його більше, ніж проста поразка. Він не побоювався втратити людей, їх життя для нього — лише засіб досягнення своїх цілей; з поразкою він теж міг змиритися; але невідомості він винести не зможе. І гірше того, його солдати, схильні до забобонів, можуть прийняти цей випадок за погану прикмету.
Крива вуличка, мощена кругляком, зробила черговий поворот. Ніккі, слідуючи її вигину, повернула за ріг, і в неї перехопило подих від виду, який відкрився між будинками, що ніби розступилися. На пагорбі, вкритому травою кольору смарагду, освітлений яскравим сонячним світлом, височів білокам'яний палац. Такої витонченості ліній їй не доводилося бачити ніколи в житті. Горда будівля немов пливла над навколишніми будинками, здавалося, вона володіла істинно жіночою привабливістю та витонченістю. Це і є Палац сповідниць, зрозуміла вона.
Витончені, чисті лінії палацу різко контрастували з піднесеною позаду нього горою, на якій стриміли вгору шпилі Замку Чарівників. Для Ніккі стало абсолютно ясно, що Палац сповідниць був палацом істинних правителів цих земель, але підтримувала їх сила магії.
Звідси сповідниці тисячоліттями керували Серединними Землями. Великі країни містили в місті палаци, в яких жили їхні посли і члени Ради. Матері-сповідниці управляли не лише іншими сповідницями, але також і Радою Серединних Земель; їм підпорядковувалися королі, королеви, правителі кожної країни, яка входила до складу Серединних Земель. З тієї вулички, де вона проїжджала, Ніккі не було видно палаців представників Серединних Земель, але вона не сумнівалася, що жоден з них не був настільки великий і прекрасний, як Палац сповідниць, і темний фон Замку Чарівників тільки підкреслював його красу.
Раптово увагу Ніккі привернуло якийсь рух між будинків неподалік. Помітивши піднятий в повітря пил, вона натягнула поводи і повернула Сайдина, направляючи його в провулок. Стиснувши п'ятами боки коня, Ніккі пустила його галопом і без зупинки пронеслася по вузькому брудному провулку. У просвітах між будівлями вона бачила, що запорошена хмара віддаляється. Хтось піднімався в гору до Замку Чарівників. Узи підказували їй, хто це повинен бути.
Ніккі постаралася усунути загрозу Алтур-Рангу якомога швидше, і перш за все через те, що поспішала приєднатися до Річарда. Це зовсім не означало, що доля городян або знищення брудних тварюк, посланих Джеганом, не хвилювала її, просто прагнення бути поруч з Річардом було сильніше. Спочатку вона збиралася нагнати його і Кару по шляху до відьми, однак дуже швидко зрозуміла, що у неї немає жодних шансів — настільки швидко рухався Річард. Коли він ставив перед собою мету і збирався всяку ціну досягти її, він не знав втоми.
Ніккі зрозуміла, що зможе перехопити його там, куди він попрямує після Землі Агада — це її єдина надія скоріше зустрітися з ним. Вона знала, що відьма не зможе допомогти йому в пошуках жінки, якої не існує, тому розсудила, що він рушить на північ. Туди, де зможе спробувати отримати допомогу від єдиного чарівника, якого знає — від Зедда, свого діда. Це значить в Ейдіндріл, в Замок Чарівників. І Ніккі попрямувала туди ж, вибираючи найкоротший шлях.
Виїхавши з вузькою вулички, Ніккі відчула, що її серце забилося швидше — вона зрозуміла, що була права. Вона, нарешті, побачила Річарда.
Він рухався вгору по дорозі, супроводжуваний вірною Карою, слідом за ними тягнувся довгий шлейф пилу. Ніккі пам'ятала, що, виїжджаючи з Алтура 'Рангу, вони вели з собою шість коней — зараз у них було лише три. Він рухався так, що Ніккі почала підозрювати, що знає причину — коли Річард налаштовувався на рішення якої-небудь проблеми, зупинити його було неможливо. Схоже, інших коней він загнав на смерть.
Ніккі виїхала з міста слідом за ними; помітивши її, Річард притримав коня. Сайдин стрімко біг в гору повз покинуті сараї і стайні, майстерні, кузні, ринкові площі, повз огороджені вигоні і хліви, в яких тепер не було тварин. Промайнули прямі стовбури сосен, і ось вона вже мчить під розлогими кронами дубів, що стоять уздовж дороги.
Ніккі не могла дочекатися, коли виявиться поруч з Річардом — в її житті раптово знову з'явився сенс. Її мучило питання: чи допоміг візит до відьми переконати його, що ніякої жінки його мрії, яку він вважає реальною, не існує. З'явилася навіть слабка надія, що він вилікувався від свого омани і все піде по-старому. Відчуття
