Відірвана від коренів - Наомі Новік

повернула на захід. Рось посилала солдатів для патрулювання кордону Вуду зі свого боку, і я не хотіла зустрічі з ними. Вони хвилювались, коли я вискакувала на їхньому боці, навіть після того, як я відвела їм кількох втрачених ними людей, і я не могла винуватити їх у цьому. Всі пісні з Пільни щодо мене були неправі в тих чи інших моментах, і я підозрювала, що барди не приносили найбільш кричущі з них на мою сторону долини взагалі. Я чула, що людину освистали у вільшанській таверні кілька тижнів тому, за те, що той заспівав одну, де я перетворилася у вовка і з'їла короля.

Але мій крок став легшим: зустріч з маленькою дівчинкою і її коровою зняла деякий сірий тягар з моїх плечей. Я співала крокуючу пісню Яги і поспішила назад до свого будинку. Я була голодна, так що з'їла плід з мого кошика, коли увійшла всередину. Я могла би спробувати з'їсти його в лісі і перевірити, чи працює магія Шилки, спіймана коренями і гілками у фрукти, пронизані сонячним світлом, щоб стати солодким соком на моєму язику. У магії було також запрошення, і, можливо, одного дня я його прийму; одного дня, коли стомлюся і мріятиму про довгий сон як про мою дальшу долю. Але зараз це були тільки відчинені двері на пагорбі, далеко-далеко, звідки махав мені друг, у гаю з глибоким відчуттям миру і спокою.

Кася написала мені з Гідни: діти вели себе так, як можна було сподіватися. Сташек був ще дуже тихий, але він встав і говорив з вельможами, коли вони були викликані, щоб проголосувати, досить добре, щоб переконати їх, щоб ті коронували його, а діда призначили регентом. Він також погодився на заручини з дочкою ерцгерцога з Варші, дівчинкою дев'яти років, яка, очевидно, була така вражена, що виблювала на садову ділянку. Я трохи сумнівалася, чи можна прийняти таку поведінку в якості основи для шлюбу, але припускаю, що це було не набагато гірше, ніж одружитися з нею, тому що в іншому випадку її батько міг би підняти бунт.

Відбувся турнір, щоб відсвяткувати коронацію Сташека, і він попросив Касю бути його чемпіоном, до превеликого жаху своєї бабусі. Але це було на краще, тому що Рось послала партію лицарів, і після того, як Кася побила їх усіх, це зробило їх обережними відносно вторгнення і помсти за бій біля Ридви. Було досить солдатів, які пережили облогу вежі, щоб пішли розповіді про невразливого золотого воїна-королеву, яку люди путали з Касею. Тому Рось неохоче прийняла прохання Сташека на користь відновлення перемир'я, і це літо закінчилося в крихкому мирі, надавши час обом сторонам виправити відносини.

Сташек також використав тріумф Касі, щоб зробити її капітаном охорони. Вона навчилася правильно битися мечем, тому її перемоги над іншими лицарями не виглядали випадковими, хоча поза очі вони обурювалися. Два лорди і ерцгерцог просили її вийти за них заміж, і також, про що вона написала мені з обуренням, Соля.

«Можеш собі уявити? Я сказала йому, що я думаю, що він божевільний, і він сказав, що він буде жити в надії. Алеш сміялася десять хвилин без зупинки, перериваючись на кашель, коли я сказала їй про це, і тоді вона сказала, що він зробив це, знаючи, що я скажу ні, просто щоб продемонструвати суду, що він тепер відданий Сташеку. Я сказала, що я не пішла би вихвалятись, що хтось просив мене вийти за нього заміж, і вона сказала, щоб я просто подивилася, як він цим скористається. Звичайно ж півдюжини людей запитували мене про це наступного тижня. Я майже хотіла піти і сказати йому, що я даю згоду, тільки щоб побачити, як він буде викручуватися, але я боялася, що він піде на це по тій або іншій причині, а потім знайде спосіб не випустити мене.

Алеш стає краще кожен день, і діти теж відчувають себе добре. Вони біжать на море щоб купатися разом щоранку, а я приходжу і сиджу на пляжі, я не можу плавати більше і просто тону прямо на дно, і моя шкіра у солоній воді неприємно свербить, навіть якщо я просто кладу мої ноги в неї. Відправ мені ще один глечик річкової води, будь ласка! Я завжди трохи п'ю її тут, і вона добра дітям теж. Їм ніколи не сняться кошмари про вежу, якщо я дозволяю їм зробити ковток, перш ніж вони засинають.

Можливо я реально відвідаю тебе цієї зими, якщо ти скажеш, що це безпечно для дітей. Я думала, що вони ніколи не захочуть повертатися, але Маріша запитала, чи може вона приїхати і побути в будинку Наталії знову.

Я сумую за тобою.»

Я зробила останній розмитий крок-стрибок, щоб прийти до Шилки, де стояв мій власний маленький будинок-дерево, приліплений до боку старого сонного дуба. На одній стороні моїх дверей коріння дуба зробило велику западину, яку я облицювала травою. Я намагалася наповнювати її доверху плодами з гаю — для ходунів. Тепер западина була порожня, а на іншій стороні дверей хтось наповнив мій дерев'яний ящик.

Я поклала решту зібраних плодів в спустілу виїмку і увійшла всередину мого дому. Тут не потрібно було прибирати: підлогою служив м'який мох, який прибирав бруд без моєї допомоги після того, як я виходила з дому вранці. Я могла зайнятися прибиранням усього іншого, але витратила занадто багато часу, блукаючи сіра і втомлена цього ранку. Сонце піднялося за полудень, і я не хотіла починати так пізно. Я тільки взяла свою відповідь Касі і закупорений глечик води Шилки, і поклала їх в корзину, щоби віддати їх Данці, яка передасть їх поштою.

Я вийшла назад на берег річки і зробила ще три великих кроки на захід, щоб нарешті вийти з Вуду. Я перетнула Шилку по мосту біля Заточека, в тіні високого молодого серце-дерева, що росло там.

Королева Вуду зробила остаточний скажений