Десяте Правило Чарівника, або Фантом - Террі Гудкайнд
У приміщенні було декілька світильників, деякі з яких стояли на ящиках, а інші висіли на ланцюгах. Вони мало сприяли тому, щоб розігнати похмуру атмосферу в наметі, але, принаймні, запах палаючого масла перебивав важкий сморід поту, тварин, та гною. Келен з полегшенням побачила, що світло не заподіяло очам болю, як вона боялася.
У тьмяному світлі, мов привид, що не зумів знайти свою могилу, крокувала одна з Сестер.
Зовні, крізь важке полотно і завішені килимами стіни намету проникали різноманітні, приглушені шуми. Здавалося, що ціле місто оточувало глухих притулок. Келен змогла розчути бормочучий гул, вироблюваний тисячами людей, разом зі стуком копит, скреготом фургонів, ревом мулів, і металевим звоном зброї та обладунків. Десь в стороні люди вигукували накази, сміялися або лаялися, а ті, хто знаходився ближче, розмовляли про щось, чого вона ніяк не могла розібрати.
Келен знала, як виглядала ця армія. Вона мигцем бачила їх здалеку, проходячи місця, де вони побували, і бачила тих, кого вони мучили, гвалтували, і вбивали. Їй хотілося ніколи не опинитися серед цих дикунів, якими, як вона знала, були ці люди.
Помітивши, що Джеган кинув погляд у її бік, вона прикинулася, що як і раніше знаходиться без свідомості, рівно дихаючи, лежачи абсолютно нерухомо і тримаючи очі майже закритими. Очевидно, вирішивши, що вона ще не опритомніла, він відвернув свій погляд назад на крокуючу туди-назад Сестру Юлію.
— Це не може бути настільки просто, — наполегливо вимовила Сестра Ерміна, що стояла біля столу. Вона гордовито задерла ніс.
На столі Келен змогла розгледіти краєчок книги. Сестра Ерміна розчепіреними пальцями упиралася в шкіряну оправу книги.
— Ерміна, — спокійним, майже приємним голосом запитав Джеган, — можеш собі уявити, як це цікаво — перебувати в думках Сестри, яка доставила мені неприємності, яку я відіслав у намети, щоб вона обслужила там всіх моїх солдатів?
Жінка, збліднувши, ступивши назад і впершись спиною в стіну намету.
— Ні, Ваше Превосходительство.
— Знаходиться там, бути свідком їх страху? Бути в їх думках, спостерігаючи, як вони абсолютно безпорадні перед сильними руками, що зривають з них одяг і обмацують їх тіла, як їх перекидають на голу землю, силою розсовують їм ноги, і на них громадяться чоловіки, для яких вони не представляють ніякої цінності, окрім як служити засобом для невеликої хтивої розваги? Чоловіки, які не відчувають до них абсолютно ніякого співчуття, яким немає діла до того, яку муку вони заподіюють своїм недбалим прагненням задовольнити своє бажання? Ти можеш уявити, яке задоволення я відчуваю, перебуваючи в умах таких покараних Сестер, будучи свідком, якщо можна так висловитися, їх заслуженої ганьби?
Сестра Ерміна, з розширеними від жаху очима, вимовила ледь чутно.
— Ні, Ваше Превосходительство.
— Тоді я пропоную тобі припинити заперечувати не тому, що ти так думаєш, а тому, що вважаєш, що я хочу почути саме це. Твоє підлабузництво мене не цікавить. В моєму ліжку ти можеш лестити мені, якщо вважаєш, що отримаєш від цього вигоду, якої зовсім і не буде, але тут мені цікава тільки правда. Твоя суперечка заради підлесливості успіху нам не принесе. Його дасть тільки правда. Якщо ти маєш, що сказати, то кажи, але припини переривати Юлію, щоб розкритикувати її думки тільки тому, що вважаєш, що я хочу це почути, інакше, скоріше рано, ніж пізно, знову опинишся в наметах. Ти зрозуміла?
Сестра Ерміна відвела погляд.
— Так, Ваше Превосходительство.
Джеган перевів свою увагу на Сестру Юлію, і та, набираючись рішучості, зітхнула. Вона зупинилася. Простягнула руку до книги, що лежала на столі.
— Проблема в тому, Ваше Превосходительство, що ми ніяк не можемо підтвердити, чи вірно те, що написано всередині копії чи ні. Я знаю, що саме цього Ви хочете від нас домогтися і, повірте, ми старалися, але, по правді сказати, нам не вдалося знайти нічого, що могло б вирішити проблему.
— Чому так?
— До прикладу, якщо тут написано «повернути шкатулки лицьовою стороною на північ», як ми можемо зрозуміти, почитавши цю фразу, правдива ця вказівка чи помилкова? Все, що нам відомо, що якщо вказівка повороту на північ точно скопійована з оригінальною рукопису, то його невиконання, як тут написано, буде вирішальним але, якщо ця вказівка спотворює істинну, то виконання її виявиться фатальним. Звідки нам знати? Як би Вам не хотілося, щоб ми прийшли до якогось висновку про правдивість книги, виходячи лише з її прочитання, ми не можемо цього зробити. Я знаю, що Вам не потрібна брехня, яка задовольнить Вас при відповіді на питання. І тому я волію сказати Вам правду.
Джеган підозріло глянув на неї.
— Обережніше, Юлія, виляючи хвостом, не переходь кордону. Я не в настрої.
Сестра Юлія схилила голову.
— Слухаю, Ваше Превосходительство.
Джеган склав свої здоровенні руки на потужних грудях і повернувся до нагального питання.
— Отже, ти вважаєш, що через це переписувальники копій дали нам інший, сторонній спосіб відокремити правду від брехні?
— Так, Ваше Превосходительство, — сказала Сестра Юлія, хоча її, мабуть, турбувало, що йому не сподобається висловлене нею судження.
Так як імператор міг прочитати її думки, він напевно точно знав, у що вона по-справжньому вірила. Келен здалося, що Сестра Юлія вирішила, що найкращим способом не викликати його гнів буде її чесність перед собою. Сестра Юлія була б ніким, не будь вона настільки розумна.
— Ти гадаєш, справжнє пояснення полягає в тому, що це помилка, але що вона була зроблена навмисно чи з умислом.
— Так, Ваше Превосходительство. Повинен же бути якийсь спосіб відрізняти книги. Інакше, удача в поводженні з книгою виявилася б справою випадку. Скриньки Одена були виготовлені в якості противаги…
Вона зробила паузу і швидко глянула в бік Келен. Келен тримала очі майже закритими, залишивши лише вузенькі щілини, щоб та не здогадалася про те, що вона прокинулася. Увага Сестри Юлії знову повернулося до Джегана.
