Аметистовий браслет для Аглаї - Катерина Федоровська

Чорні вологі пасма короткого волосся спадали на комір білосніжної сорочки. Він трохи нервував, адже помітила Аглая, що мимовільно потирає свій браслет.

- Я думав, ти накажеш служницям збирати речі, - сказав винувато, підходячи до дружини. – Я хвилювався, що ти злякалася цього нічного випадку. І не захочеш більше мене бачити.

- Мені навіть не просити тебе, щоб ти все пояснив? – голос її трохи бринів печаллю. – Все одно ж не скажеш?

Він підійшов знову занадто близько, надто інтимно почав цілувати її шию, скроні, увесь намурований нею захист зламавши. Аглая розуміла, що це вже не просто закоханість, що вона стає залежною від цього чоловіка, її законного чоловіка. Такий ніжний, такий звабливий. Аби ж іще не такий таємничий. Увесь немовби оповитий загадковістю. Проте й турботливість проявив, адже перервавши це солодке вранішнє привітання, спитав:

- Митридонт сказав, що ти не снідала ще.

- Так не встигла. Я нещодавно прокинулася. Сусанна допомогла мені привести себе до ладу.

- Хочеш вона завжди тобі прислуговуватиме?

Це був момент, коли можна було розповісти про дивацтва служниці, однак змовчала Аглая.

- Як ти сам забажаєш, - відповіла розпливчато.

А під час сніданку завела розмову про те, що хоче відвідати сестру. Адам відразу підтримав цей задум.

- Це чудова ідея. Мені якраз потрібно у місто. Можемо поїхати разом, - з ентузіазмом так сказав, радісно. – А дорогою завітаємо в одне чарівне місце! Ти будеш у захваті!