Аметистовий браслет для Аглаї - Катерина Федоровська

- Я знаю, - вигукнула Аглая, - ми будемо листуватися.

І розповіла про скриньку Адама в тій альтанці. Знайти дорогу до неї було неважко, адже лісова просіка була там одна, якраз на роздоріжжі.

- Крутий берег…Хм, - замислилася Анна, - щось таке мені Яків розповідав, що за лісом є широка ріка. Розпитаю у нього, він місцевий, має знати. Ба більше, він поліцмейстер, його підлеглі точно знатимуть кожну стежину.

- Пан Яків? – спитала, усміхаючись та про щось здогадуючись, Аглая. – Я так і знала, що він має види на тебе.

- Так, ти уявляєш після твого весілля я зустріла його в місті та він визвався підвезти мене додому. І запропонував дружбу та більш тісне спілкування. Я не змогла відмовити такому поважному пану. До того ж він вдівець, запропонував мені викладати музику його дітям.

- Ох, Анно, це ж чудово! – щиро зраділа сестра. – Я така щаслива за тебе.

- Отож-бо й воно, сестричко, відповідатиму на його залицяння і не дам тебе скривдити навіть такому багачу, як Адам. Залишатимеш мені через день в тій альтанці листа, а щонеділі та, скажімо, щосереди приїжджатимеш до мене в гості. Якщо раптом з тобою, не приведи Господи, щось трапиться, я відправлю усіх підлеглих Якова у той загадковий маєток.

І цілковито заспокоївшись, Аглая чекала на свого чоловіка вже з деяким нетерпінням. І на те захопливе заняття, що полюбляють усі без винятку жінки. Але ж не знала вона в ту радісну мить, що під час ходіння по крамницях помітить дещо, що знову її насторожить.