Аметистовий браслет для Аглаї - Катерина Федоровська

Вона безшумно підійшла й почала прислухатися. Чувся розгніваний, металевий голос Адама:

- Я тебе попереджав… Ти обіцяла мені, але не дотримала свого слова…Я так розумію, це ти в усьому винна…Віднині не отримаєш більше браслет…Якщо хоч раз спробуєш нашкодити їй чи налякати її, я все скасую. Нічого не відбудеться! Тобі зрозуміло?

Цікавість переважила поміркованість, і Аглая обережно зазирнула в прочинені двері. Її чоловік стояв спиною, спираючись на масивний дубовий стіл. Вона не бачила його обличчя, однак за кивками голови було зрозуміло, що він до когось звертається. Неяскраве освітлення й вузький отвір не завадили юній графині дізнатися, що ж там відбувається. Адже, роздивляючись дубові шафи та високі полиці з книжками, Аглая в одному цілковито впевнилася. У тому, що в кабінеті нікого, крім Адама, не було.