Єдина, або Сім наречених принца Ендрю - Ольга Обська

Руденька, закінчивши чергове коло, під'їхала до дівчат і, добродушно всміхнувшись, запитала:

— Ну чого ви, дівчата? Допомогти?

— Допомогти, — одразу ж погодилася Барба.

Решта пропозицію проігнорували.

Агнеса спішилася і спритно підсадила біляву красуню. Та сіла на зебру не надто граційно, але все-таки втрималася в сідлі. Схопила косички, як вчив Крампій, і потихеньку рушила з місця.

— Дохлий бабак швидше рухається, — уїдливо мовила Ядаліна, коли Барба від'їхала на кілька метрів.

Дівчата нагородили двох перших сміливців ще парою шпильок, а потім зважилися-таки самі осідлати своїх зебр. Гірше за всіх вийшло у Кіпріс. Її довжелезне, нескладне тіло не звикло до фізичних навантажень, тремтіло від напруги і безглуздо згиналося в різні боки.

Пора було і Глаші випробувати свою конячку номер вісім, але бентежило те, що Зурім так поки і не вийшла з зебраріума. Довелося йти за східною красунею і витягувати на світ божий і її, тремтячу як осиковий лист, і найбільш слухняну зебру зі стійла номер три.

Кілька хвилин Глафіра витратила, щоб налаштувати сусідку по кімнаті на потрібний лад. Коли Зурім була доведена до потрібної кондиції, Глаша підсадила її на спину зебрі. Хто ж знав, що дитячі страхи Зурім оживуть з новою силою, щойно вона опиниться в сідлі. Замість того щоб схопити всі чотири кіски, як вчив Крампій, вона вчепилася намертво в першу-ліпшу — зелену. Зебра розцінила це як команду «вперед», і весело пострибала в заданому напрямку. Три інші косички почали завзято розгойдуватися в такт руху.

— Зурім, хапай інші, — крикнула Глаша.

Але куди там — красуня, здається, навіть не чула слів, трималася за зелену косу, як потопаючий за соломинку.

Глафіра дивилася, як віддаляється Зурім, і з жахом розуміла, що красива зелена галявина, яку дівчатам відвели для тренувань, скоро закінчиться, а далі — паркан. Чи вміє зебра долати такі перешкоди — велике питання. Критична ситуація змусила діяти рішуче. Глаша осідлала свою зебру, вхопила коси і дала команду — нестися вперед. Вісімка не підвела, хвацько наздогнала свою подругу зі стійла номер три, коли до фатального зіткнення з огорожею ще залишалося кілька метрів.

Зебри зрівнялися. Конячка номер три була зліва від Глаші. Довелося трохи відхилитися в її сторону. На такій швидкості — майже цирковий трюк, але Глафірі вдалося зловити одну з кіс — червону. Тепер Глаша отримала доступ до управління зеброю східної красуні. Щоправда, могла віддавати всього лише команду «вправо». Однак навіть одне це вже було перемогою — вдалося звернути в сторону від паркану. І тепер дві зебри мчали поряд по широкому колу.

Можна було перевести подих і подумати, що робити далі. Справа в тому, що заповітна жовта коса, що означає команду «стоп», бовталася з дальнього від Глаші боку і дотягнутися до неї, не представлялося можливим.

— Зурім, спробуй відхилитися трохи вліво і зловити жовту косу, інакше ми не зможемо зупинитися.

Слова про «не зможемо зупинитися» були зайвими. Східна красуня тільки сильніше стиснула зелену косу, і зебра понеслася ще швидше. Глаша ледь встигла віддати відповідну команду своїй конячці, щоб не відстати. Залишалося заспокоїти себе думкою, що коли-небудь, рано чи пізно, зебра Зурім втомиться і зупиниться сама собою.

 Решта дівчат поглядали на божевільну парочку з легким подивом. На черговому колі Барба зважилася на питання:

— Дівчата, а що це ви робите?

— Відпрацьовуємо парний номер, — незворушним голосом відповіла Глаша. — Катання на брудершафт. Кого тепер здивуєш звичайною одиночною їздою на зебрі?

— Дівча-а-а-та-а-а, вони відпрацьовують парний номер, — сповістила інших Барба.

Якби не підвішений стан, в якому перебувала Глаша, вимушена колами скакати по галявині, вона б досхочу повеселилася, спостерігаючи за тим, який фурор спричинили її слова. Агнеса почала активно шукати собі жертву для відпрацювання «парного номера». Коли Барба і Ядаліна навідріз відмовилися, руденька рушила на Кіпріс. Та чинила опір до останнього, але протистояти натиску не могла. Агнеса під'їхала впритул і спробувала вихопити з рук коси, щоб взяти управління зеброю Кіпріс на себе. При цьому зажадала від переляканої алхімічки аналогічних дій. Вже через хвилину було не зрозуміти, хто за які коси смикає. Обидві зебри рухалися невпопад, то задкували, то пускалися вскач, наскакуючи одна на одну.

— Дальтонічка, ти що, руками не бачиш, якого кольору коса????!!! — кричала Кіпріс.

— Обличчя простіше зроби, а то тебе інші коні бояться, — огризалася у відповідь Агнеса.

Парна їзда на брудершафт прогнозовано закінчилася феєричним падінням обох наїзниць. При цьому Агнеса згрупувалась і приземлилася досить граційно. Кіпріс же розтягнулася на траві пластом. Обидві зебри, як тільки їх коси залишили в спокої, зупинилися і почали мирно пощипувати травичку, акуратно переступаючи через недолугу наїзницю, що кляла їх і свою брудершафтну соратницю страшними алхімічними термінами.