Третя крапля магії - Лариса Лешкевич
Сайм швидким кроком пройшов коридором і постукав у крайні двері, за якими розташовувалися покої матері.
Він знав, що Аула всю ніч не спала, чекаючи на його повернення з Сухого Русла.
Не наважився Сайм розповісти одразу про те, що сталось нещастя, але подивився в обличчя Аулі прямо і сміливо, бо знав, якщо почне ховати очі, то вона зрозуміє: трапилося якесь лихо.
– Все пройшло добре, матінко, – сказав Сайм твердим голосом і подав Ауле кинджал, – Краще, ніж я розраховував… так багато магії ми навіть разом із батьком ніколи не збирали. Довго не знатимемо потреби.
– Що з тобою? – спитала Аула, помітивши, як здригнулися його красиві, різко окреслені губи.
– Втомився я, матінко. Піду відпочину.
– Опівдні гостей приймати, – нагадала йому Аула. – Лемі прийде з поясом нареченої.
– Не забув я, ні… все зроблю, як годиться…
Сайм вклонився матері й поквапливо попрямував до своїх кімнат. Найбільше йому зараз хотілося скинути запорошений одяг, прийняти гарячу ванну і потім, на самоті і спокої, ще раз добре обміркувати: чи не знайдеться якогось способу перехитрити Ізенара і відвести від свого порога те лихо, що здається невідворотним?
Серце його ледве не обірвалося, коли почув швидку ходу Айни, що легко відлунювала від кам'яних стін.
У першу мить Сайм злякався і хотів було сховатися в звивистій гілці бокового коридору, але неймовірною силою волі змусив себе заспокоїтись, і зупинився в очікуванні.
– Де ж ти гуляв усю ніч, братику? – лагідно запитала Айна, наближаючись і простягаючи йому руку.
Нелегко було Сайму дивитись у сяючі радістю очі сестри. Образа і прикрість пожирали його. Гнівався на самого себе, нещадно дорікав собі за легковажність.
– У Сухому Руслі, – відповів Сайм, намагаючись не тремтіти голосом.
Він звично потиснув теплу, м'яку руку Айни, підніс до губ для поцілунку, і відчув, як її пальці одразу похолонули.
– Ти жартуєш! – вигукнула вона, злегка побілівши обличчям.
– Ні, люба, не жартую. Я ризикнув, і успіх знайшла мене. Сходи до матінки, подивися, скільки сили вдалося добути нині вночі… тепер вистачить і поля з урожаєм оросити і людей зцілити, кому допомога потрібна…
Айна подивилася на нього із захопленням.
– Батько був би дуже гордий і щасливий, – тихо промовила вона, – ти так добре дбаєш про наше володіння та його мешканців. Ти – справжній вождь!
"Знала б ти, як добре я про них дбаю!" – з гіркотою подумав Сайм.
Перед його очима все ще стояло прекрасне обличчя незнайомки, до слуху його все ще долинав боязкий голос, що благав про допомогу.
Невмоготу стало йому перебувати поруч із сестрою, яка дивилась на нього із захопленням та обожнюванням. Пославшись на втому і головний біль, Сайм квапливо розпрощався.
Діставшись, нарешті, до своєї кімнати, він зрозумів, що сил більше ні на що не залишилося, скинув чоботи і впав на ліжко, сподіваючись забутись сном хоча б на короткий час, але замість обіймів сну потрапив у пута нестерпних страждань. Гнів змінювався у його душі страхом, надія – безвихіддю, а в очах стигли сльози.
Ізенар поплатиться не лише за те, що хоче забрати у нього сестру, а й за те, що створив міраж, який Сайм тепер ніяк не може викинути зі свого серця.
Але як помститися? Цю клятву не можна порушити. Богу Вогню не цікава причина, через яку вимовлені ті чи інші слова, він неухильно стежить лише за тим, щоб усе обіцяне було виконано, тому іншого виходу у Сайму не залишалося.
Термін йому відведено до молодого місяця. Час ще є, але він промайне – не помітиш. Потрібно придумати, як вмовити сестру вирушити з ним на Кам'янисту рівнину.
А якщо відкрити правду? Айна свавільна і вперта, але в неї добре серце, можливо, вона погодиться пожертвувати собою заради загального блага!
Уявивши, як він буду говорити з нею, буде пояснювати те, що сталося, дивитися в її повні сліз і болі очі, слухати її тремтячий голос, Сайм глухо застогнав від безсилля. Ні! Такого він не витримає… Але він дасть нову клятву богу Вогню, він присягнеться, що рано чи пізно, а вирве сестру з лап Ізенара.
