Третя крапля магії - Лариса Лешкевич

– Стривай! – хрипко крикнув Сайм. – Якщо пощадиш мене, віддам я тобі свою сестру Айну. Вона гарна як ранкова зоря на ясному небі. Бери її за дружину, тільки збережи мені життя.

Задумався тоді Ізенар і зупинив перебіг піску.

Сайм, ледь перевівши дух, чекав на його відповідь.

– На таку пропозицію згоден! Але чи захоче дівчина у неволю до ворога? Я знаю, що етеляни не видають заміж насильно, знаю, що дівчата самі обирають собі наречених, – засумнівавшись, похитав головою Ізенар.

– Добровільно не погодиться… Але вона й знати не буде… Ми підлаштуємо викрадення, – сказав Сайм, якому вже не було куди відступати. Він змінював Айну не тільки на своє життя, а й на благополуччя всього володіння.

Ізенар послабив тиск піску і простяг Сайму руку. Той, спершись на руку ворога, вибрався на волю і зітхнув, нарешті, на повні груди.

Ізенар підібрав ножа і повернув його Сайму.

– Забирай свою магію, етелянин, і клянися богом Вогню, що виконаєш обіцянку і доставиш дівчину на той бік Кам'янистої рівнини, перш ніж зійде молодий місяць. Все інше я сам зроблю та довершу.

– Клянусь! –  промовив Сайм, але голос його був не твердий.

– Так, етелянин! – засміявся Ізенар. – А ти за покірність і зговірливість отримаєш від мене в нагороду ще трохи магії, щоб не так прикро було сестрицю втрачати! Але запам'ятай: переступиш мій кордон вдруге, я вже тебе не пощаджу!

Сайм до болю у вилицях стиснув зуби. Якби він міг прибити старого насмішника прямо зараз, вирвати йому горло, серце, нутрощі!