Третя крапля магії - Лариса Лешкевич

Невеликий загін виїхав із Сетао надвечір, ледь спала полуденна спека.

Нія проводжала дочку, стоячи біля воріт. Вона дивилася їй услід ще довго після того, як та зникла з поля зору, а потім попрямувала до будинку, щоб віддати розпорядження слугам.

Іві пообіцяла незабаром повернутися сама або надіслати звістку. Вона не знала, як у неї все складеться у чужих краях, тому поняття не мала, що робити з будинком.

Мер'ята анітрохи не здивувалася, коли Іві заявила їй, що змінила рішення і поїде разом з нею. Але чекати Теумара  вона  буде  не в Лянсіді, а в Етеляні.

– Я поговорила з Саймом і вважаю, що йому можно вірити! – додала Іві.

– Так! Сайму можна вірити! – погодилась  Мер'ята, відчувши з якою насолодою вимовляє вона ім'я коханого.

Але Іві, зайнята власними думами, не звернула уваги на голос Мер'яти, який раптом став дуже ніжним.

До цього Мер'ята запевнила її, що ворожнечі між Лянсидою та Етеляною більше немає. Землі уклали мирну угоду, вигідну для обох. Мер'ята говорила про це так переконливо, що навіть підозріла Нія не засумнівалася у її словах.

Те, що Лемі відмовився повертатися разом з ними, вирішивши ще  на кілька днів затриматися в Сетао, трохи збентежило Сайма, але засуджувати Лемі за таке рішення він не мав права. У душі він уже змирився з тим, що красива історія кохання, яка багато років тривала між його другом і сестрою, може бути закінчена. Він не знав Теумара, але цілком довіряв словам Мер’яти, яка запевнила, що її брат гідний любові та щастя.

Якщо у Теумара та Айни все злагодиться, то Сайм благословить їх. Богові вогню не давалися жодні обіцянки, заручини цього не передбачає.

Одне Сайма бентежило –  пояс нареченої. Лемі вручив  його Айні, а та  прийняла. Це була ніби запорука того, що весілля неминуче відбудеться.

Сайму думалося, що зміна в Лемі відбулася дуже швидко, і він не посоромився вказати на це другу.

–  Я не зрікаюся ані своїх слів, ані своїх дій, – відповів Лемі, який сприйняв його жартівливий закид з усією серйозністю, на яку був здатний, – Я люблю Айну, і це кохання вросло в мене, як коріння дерева вростає в землю. І я одружуся з нею, якщо вона забажає пов'язати своє життя з моїм. Це дивне відчуття, але послухай… якщо колись я пив її кохання, як земля п'є дощові краплі, то тепер у моєму серці посуха… Раніше між нами був зв'язок, а тепер він обірваний…

– Я розумію, про що ти говориш, – кивнув Сайм, – але, може, це відбувається тому, що ви надто далеко одне від одного?

– Можливо й так... Я боюся, що всі ті нещастя змінять Айну, і вона перестане бути тією безтурботною дівчинкою, яка могла втекти до мене вночі з-під нагляду няньки, просто для того, щоб провести разом кілька миттєвостей. Я боюся, що вона перестане бути моєю.

– Ти правий! Досвід змінює людей… Значить, вона все ж таки збігала, незважаючи на мої заборони! – засміявся Сайм.

– Я поїду або завтра ввечері або вранці наступного дня... – сказав Лемі.

– Хочеш побути зі своєю новою подружкою?

– Не тільки. Хочу подумати…

Сайм і Мер'ята домовилися, що в присутності Іві вони будуть поводитися як просто знайомі, а не як закохані. 

Мер'ята і Ройкуса попросила, щоб він нічим не видав їх зв'язку, не звертався в дорозі до Сайма, як до її чоловіка. Нехай Іві дізнається про все в Етеляні, нехай її шлях буде приємним і сповненим надії на нове щастя.

Якби Сайм міг зняти накладені чари пристрасті, він зробив би це негайно. Але чари повинні зникнути самі, просто для цього потрібен час. Сайм не міг сказати скільки. Жіноче серце остигає по-різному.

Всього двічі за час усієї поїздки, Сайму і Мерьяте вдалося сховатися в лісі, щоб зірвати жаркі поцілунки з губ одне одного, і необхідність приховувати своє кохання, робила близькість ще солодшою та  бажанішою.

На третій день вранці подорожні досягли Кам'янистої рівнини.

Мер'ята з охоронцями повернула на захід, а Сайм та Іві рушили далі на південь, до Кульгавого лісу.

Вони домовилися так: Мер'ята спершу повернеться в Лянсіду і подивиться в якому стані батько, а потім прибуде до Етеляни як дружина Сайма і відтепер  – повноправна господиня міста.