Моя СусІдка ВІдьма - Маріанна Ласкава
- Ну, привіт Софія.
- Привіт Романе ...
- радий, що ти все ж таки вирішила прийти!
- я не з порожніми руками…
– бачу… і що там?
- пиріг, і… подаруночок…. - З посмішкою сказала я
- я подивлюся?
- звісно…
І він узяв коробку відкрив її, а там.. сюрприз у вигляді голодної квіточки, всі почали як навіжені кричати мовляв: ЖАХ, ЖИВА РОСЛИНА, МОНСТР, МАСОЇДНА РОСЛИНА, ЯК ВОНА МОГЛА.
А він лише сказав:
- Значить всеїдна рослина? Дуже мило Софія…
- так, я його Квіточкою назвала якщо що…
- Чудово, а пиріг?
- тобі має сподобатися Роман… - з усмішкою сказала я
Він узяв ножа і надрізав його, ось розумник, потім хіхікнув і відставив його, підійшов до мене, взяв рослину, теж поставив на стіл, підійшов ближче і підлозі тихо сказав:
- Значить ідея на пиріг з родзинками та чорносливом твоя робота, так? це було дотепно відьмочка.
От блін спалилася, ай. Але ж для нього граємо далі!
- Я тут не причому. Чесно! Я просто чула, як усі казали, що хочуть зробити тобі таке, а я не хотіла відрізнятись. так що…
- Отже, так?
Ой, певна, що він мені не повірив! Ну і начхати! все одно не доведе! І я відповіла:
- Так!
- Тоді тепер мій хід Софія Нікітіна!
І він сказав, так щоб усі це чули:
- Що ж твій подаруночок мені сподобався і тепер я думаю, варто тобі ОСОБЛИВО, за це подякувати Софія!
- Ти що задумав Дідіков??
- зараз дізнаєшся відьмочка!
Ох, не подобається мені його цей тон, а те, що він на мене дивно дивиться, ще більше лякає. І він взяв різко мене притяг до себе, і поцілував, на очах ВСІХ, мене ВЕДЬМУ. Ох, чорт! Хоча цілувався він супер, та й це був не перший наш поцілунок. І тут нас перервав крик Інги. Ну, ось знає коли все псувати!
- ААААААА... Допоможіть! Заберіть від мене цю тварюку! Воно мене мало не зжерло! Люди рятуйте!!
Ой, краще б зжерло, чесно! А то її писклявий крик, мало не оглушив мене! Роман мене відпустив, і ми обидва повернулися у бік Інги, там побачили, що Квіточка виплюнула на неї зелену суміш чогось, точніше на її сукні, цікаво, що він встиг зжерти на тому столі? Я йому точно нічого такого не давала. Ай, гаразд, це вже не мої проблеми! Всі стояли мовчки і чекали, навіть не шепотілися. Блін я почувала себе, ніби на сцені театру в якійсь виставі. Роман, глянув на мене, потім почав сміятися, Інга вже мало не плакала, хороший хід, потім він заспокоївся і сказав:
- Гаразд, Інга пішли у ванну, я дам тобі, щось надіти поки ти плаття запереш, і воно висохне ...
Ох, я підозрюю, вона цього й хотіла. Тому що, я бачила в його погляді радість від перемоги, я таких як вона, крізь бачу, але для гри вона ще й сказала:
- добре Ромочка ... дякую тобі.
Ох, знову це усі-пусі. Далі він сказав мені:
- Софіє, нікуди не йди, гаразд? ми ще не закінчили, нашу розмову я скоро повернуся, і ми продовжимо!
- ага…
Як би, не так, Дідіков! Мрій, про продовження, хріна з два тобі буде! І забравши Ігну, він пішов. Гості почали розходитися подалі від мене, що правильна тактика. Але ось так однієї, я почувала себе зайвою тут, немов я піддослідний кролик, на якомусь досвіді. Час минав дуже повільно. Він не повертався, а ці всі, що й робили, тільки мене обговорювали і, той поцілунок, наче інших тем не було! Мене це все більше і більше дратувало. І тут я вирішила, з мене вистачить! Я допила келих вина, і пішла всередину будинку. Вирішила треба попрощатися та йти. Там я побачила, як Інга була в його чорній сорочці, чесно вона не йшла їй, весела на ній як на вішалці. І була в його обіймах, і вдавала, що їй погано, і що досі вона дуже налякана, і мало не плаче. Мене мало не знудило від цього цирку. Зате моя Квіточка на столі стояла і жерла всі ті особливі пироги, що йому надарували. Що ж пощастило квітці. Я покашляла, щоб вони мене побачили. Роман, побачивши мене, одразу її відштовхнув, не зрозумію тільки навіщо. Потім сказав:
- Софія?
- ага, я, ку-ку!
- але чому? Я ж… тільки не кажи, що ти йдеш?
Не встигнувши, я відповісти, як Інга сказала:
- нехай іде Ромочка, їй, напевно, час, у неї ще справи, та й нам не буде заважати! Ми продовжимо те що почали
- ІНГА, лиши нас! - він це так грізно сказав,
- Але, Рома ...
- ІДИ я сказав! Живо! Повторювати не буду! - На це Інга і справді злякалася і втекла у ванну. Ого, вражає.
