Крок за горизонт - Анна Ліє Кейн

- Дякую, що прийшов, - відвівши очі, я швидко підійшла до столу і розклала кілька паперів. Довелося нагадати собі, що переді мною лише Ітан, людина, яка переписала моє майно на свою коханку і не залишає спроб мене обікрасти. Не можна дати можливість моїй свідомості приписати йому якісь якості вигаданого чоловіка.

- Я можу сісти? - знов увігнав мене в ступор чоловік. Здивовано кліпнула, зводячи на нього погляд. Ітан дивився на мене серйозно. Я показала йому на стілець навпроти, і простежила за тим, як він відсуває його і займає запропоноване місце. Рухи чоловіка були наповнені якоюсь невластивою йому грацією, ніби він був не кіберспортсменом, а професійним танцюристом чи воїном…

Так! Думки, зберіться! Треба зазирнути в жіночий календар, здається, у мене дні, коли дівчата починають надто сильно ідеалізувати чоловіків, що знаходяться поруч.

- Що я маю підписати? - по-діловому, не розмінюючись на розмови ні про що, тобто абсолютно не властиво для себе, запитав Ітан.

- Зараз прийде мій адвокат, - почала я. Голос пролунав несподівано хрипко. Довелося зробити паузу і продовжити: – За один вечір підготувати усі документи неможливо. Зараз ти підпишеш відмову від претензії на мої рахунки. Для того, щоб подати на розлучення та оформити відчуження будинку, потрібні твої документи. Ти взяв їх?

Я вже була готова до того, що Ітан почне виправдовуватися та ухилятися, але він здивував. Злегка насупився, взяв свою сумку і зазирнув у неї. Потім виклав майже весь скромний вміст на стіл.

- Щось з цього?

- Так, - розгублено підтвердила я, починаючи ґрунтовно переживати за душевне здоров'я колишнього чоловіка. Потяглася через стіл і взяла його паспорт та ще два папери.

Поки я фотографувала документи, Ітан уважно розглядав мене.

- Чому ми… - він хотів поставити запитання, але раптом забарився. Я іронічно хмикнула, припустивши:

- Розлучаємося?

У голові спливла частина ранкової розмови. Невже в Ітана такий план: задурити мені мозок, скосити під загадкового чоловіка, щоб я знову розтанула і передумала? Цікавий хід, але ніколи б не подумала, що в нього вистачить акторської майстерності. Зі мною ніби справді говорив незнайомець. І він знову здивував.

– Ні. Чому ми побралися?

Смартфон клацнув, зробивши черговий знімок, а я підвела голову, не розуміючи, як взагалі сприймати це питання, не те, що відповісти на нього. Слова вирвалися навіть перш ніж я їх усвідомила:

- Мабуть, кохали одне одного.

- По-справжньому? - схилив голову до плеча Ітан. В його очах майоріла справжня цікавість.

- Думаю, так, - не витримавши його погляду, я опустила голову і зробила ще одну фотографію вже відзнятого документа: - Принаймні мені тоді так здавалося. Я тебе точно кохала.

- Я був з тобою ласкавим? - продовжував катувати мене чоловік, занурюючи у вихор спогадів. В горі пересохло і відповідь вийшла дуже тихою:

- Спочатку так. Мені подобалося, як ти залицявся. Тоді здавалося, що я в житті не зустрічала кращого чоловіка.

Ітан замовк, і я підвела очі. Він дивився на мене задумливо, наче не пам'ятав нічого з тих років, які ми провели разом. Від цього я відчула образу, та додала голосніше:

- Але потім ти вирішив, що я надто багато працюю, надто нудна і не така покірна, яка твоя Моллі.

Двері відчинилися, впускаючи в переговорну Ентоні. Адвокат кивнув мені й неупереджено простяг руку Ітану. Той підвівся і з деяким збентеженням витріщився на долоню новоприбулого, але зрештою невпевнено потиснув її. Судячи з того, як змінився погляд Ентоні, сталося дещо дивне, але наголошувати на цьому він не став. Чоловіки сіли на свої місця. Мій адвокат присунув до себе паспорт Ітана і став переписувати в підготовлений бланк дані, вголос промовляючи основні пункти документа, який необхідно було підписати. Я підвела голову і помітила, що чоловік майже не слухає, а уважно дивиться на мене.

- З мене вийшов поганий чоловік? - перебивши Ентоні, спитав Ітан. Адвокат затнувся, трохи насупився, а потім хитнув головою і почав писати мовчки. Ітан дивився на мене, очікуючи на відповідь.

- Ні, звичайний, - я знизала плечима. - Середньостатистичний.

- Я кривдив тебе?

Якби я не бачила Ітана перед собою, то засумнівалася б у тому, що зі мною говорить мій чоловік, як у випадку з телефонною розмовою. Голос безперечно був його, але інтонація і слова абсолютно чужі.

- Якщо можна назвати образами зраду та крадіжку моїх грошей, то так. В іншому звичайні сварки, які є у будь-якій парі.

- Чому я завів коханку?

- Знущаєшся? - у мене навіть не було сил розлютитися, вони всі пішли на те, щоб зрозуміти чому Ітан так змінився. Чоловік здригнувся від мого запитання, ніби схаменувся й опустив очі:

- Ні, просто… вважай, що перед розлученням я хотів би глянути на себе збоку.

- Цікаво, - простягла я, потім почала розмірковувати вголос: - Напевно, втративши роботу, ти почав почуватися не так мужньо, як раніше, особливо на тлі мого кар'єрного росту, і вирішив знайти милу дівчинку, про яку треба дбати. Вона давала тобі відчуття власної значущості.