Блакитне полум'я - Тетяна Гобатюк

- Отже мені не можна відвідувати планети без магії і взагалі світи з іншою магічною густиною? – запитала я, а в самої виступили сльози на очах. Як це – забути про Землю?

- Про це я і кажу. Але ти назвала немагічний світ домом, то чи є сенс взагалі мені втручатися і щось виправляти, якщо завтра ти повернешся туди, де магія тобі не потрібна? – в цей момент Аламея його штовхнула, а я задумалася.

У словах чарівника був сенс. Я ніколи не бачила свого життя на Серапіоні. Не скажу, що після того як дізналася хто насправді і опанувала магію, готова з нею розлучитися, проте життя у вічній Скандинавії з їхніми середньовічними правилами – це точно не моє. Плюс там Аля... я що, більше ніколи її не побачу? Чому завжди приходиться робити такий складний вибір? Магія або дім!

- Це несправедливо... – видихнула я, а по щоці скотилася самотня сльоза. Швидко витерла ту долонею. Не час для сліз.

- Це правда. І лише тобі вирішувати, яким ти бачиш своє життя. Як альтернативу, можу запропонувати тобі пожити поки у нас, на Теї. Ти – перша магиня з кількома стихіями і не буду приховувати, мені дуже цікаво дослідити тебе та твій потенціал. А там, можливо, ми знайдемо спосіб як зберігати магічні потоки в стабільності і ти зможеш повернутися на Землю. В будь-якому разі я тобі допоможу. – я вдячно підняла погляд на сивобородого чаклуна. – Тож обирай: або я розплутую твій магічний вузол і ми відправляємо тебе назад на Серапіон, хоча не даю гарантії, що при переносі твоя магія не заплутається між собою знов. Або ти залишаєшся і ми разом шукаємо вирішення цієї проблеми. Ммм? – Що ж мені обрати? Творець, допоможи!

- Добре, а як довго ви розплутуватимете мої потоки? – запитала, щоб одразу зрозуміти, наскільки серйозні його слова та і впринципі потенціал, як мага.

Раптом, його сірі очі засяяли сірими світодіодами, чарівник замахав руками у чудернацьких пазах, після чого мене скрутило, ніби я дійсно у порталі на Землю. Невтрималася і упала на коліна, операючись на долоні. Травмована кінцівка нестерпно запекла. Як боляче! Все так швидко закінчилося як і почалося. Неприємні відчуття натягнутості зникли і навіть дихати стало якось легше.

- Все, готово. Тепер твої канали в нормі, можеш перевірити. – махнув рукою маг духу. Ого! Швидко. Та потужно.

Кинула погляд на опіки та спробувала себе зцілити. На лиці розцвіла щаслива усмішка, коли від пухирів та почервоніння не залишилося і сліду. Тоді я невтрималася і створила над долонею пульсар, уже звичного – блакитного кольору. На фоні почулися вражені вигуки.

- Твоє полум’я блакитного кольору! – викрикнув Саркіс спантеличено. Я вирішила не відповідати, пам’ятаючи, що досі стою на камені істини, тож просто посміхнулася і кивнула на знак згоди.

- Певно це ефект походження. Все ж вогонь передається через чоловічі гени, а цілительство через жіночі... мда.. це дуже цікаво. Ніколи такого не бачив. – погладив сиву бороду Горацій.

- А я ніколи не чув, щоб стихію можна було розбудити за допомогою дослідів! Це небезпечно! – заволав менталіст, проте після того як Аламея кинула на того суровий погляд – замовк і до кінця розмови не промовив і слова.

Його обурення мене насторожило, я загасила пульсар. Недаром Карлайн наказував остерігатися менталістів. Щось тут не чисто, знати б що. Ох! Як не хочеться влізти в чергову авантюру, проте виходу в мене, здається не має. Тому коли Горацій повторює питання, відповідаю:

- Я залишаюсь. – всі троє полегшено зітхнули, тож одразу вирішила внести уточнення. – На час, допоки ми не розберемося як керувати потоками. Я дозволю вам себе вивчати, а натомість прошу гарантій власної безпеки. Клятви на крові буде достатньо, якщо ви з такою знайомі. – чаклуни ошерешено переглянулися. Такого повороту подій вони явно не чекали.

Так, я не з крихкого десятку і я підготувалася.