Первісна. У вирі пророцтв - Олег Євгенович Авраменко
Щойно Ейрін розібралася з двома чудовиськами, на неї кинулося ще одне. Демони, що керували цими безмозкими істотами, діяли неквапно й методично. Могло навіть здатися, що вони таким чином розважаються, прагнуть розтягти задоволення, але це було хибне враження. Ейрін уже успішно відбила чимало масованих атак, скориставшись тим, що на близьких відстанях розсіяний удар дає такий самий ефект, що й спрямований. Отож далі потвори нападали одна за одною, в крайньому разі, по дві за раз, і на кожну з них Ейрін доводилося витрачати стільки ж сил, скільки їй вистачило б і на п’ятьох чи шістьох одночасно. Тому вона за першої-ліпшої нагоди намагалася вразити котрогось із демонів, і коли це вдавалося, підпорядковані йому чудовиська, залишившись без контролю, атакували всі разом — безладно й непродуктивно.
Обрана демонами тактика ясно свідчила про те, що вони мали завдання захопити Ейрін живою. Власне, вбити її могла й сама Ґлиніш, без будь-якої допомоги з боку почвар, але це не відповідало змістові пророцтва, бо тоді Ан Нувін не отримав би очікуваної жертви — душі, та й Первісна Іскра йому не дісталася б. У часи Мор Деораху дві відьми були загинули в Тиндаярі, проте їхнім Іскрам це нітрохи не зашкодило — вони повернулись у земний світ і знайшли собі нових носіїв. Отже, Китрайл має лише один-єдиний спосіб здобути в своє розпорядження Первісну — затягти її в самісіньке пекло разом із живою відьмою.
На саму цю думку Ейрін поймав дикий, панічний жах. Проте він не паралізував її, не сковував волю, а навпаки, лише додавав їй снаги, змушував ще завзятіше битися з потворами. Вона твердила собі, що Ґлиніш помилилась і насправді та друга невинна душа з пророцтва не має до неї жодного стосунку. Це ж просто очевидно! Первісна Іскра в руках Ворога стане могутньою зброєю і лише підштовхне його до нової спроби захопити земний світ. Крім того, властивість Первісної притягувати інші Іскри призведе до поступового зникнення відьом, поглинення їхньої сили Ан Нувіном… Ні, цього не можна дозволити!
Ейрін дуже не хотіла вмирати, її життя тільки починалося, і вона була сповнена рішучості боротися за нього до останнього. Та якщо їй не вдасться подолати всіх демонів і чудовиськ, якщо виснажиться раніше, ніж переб’є цих почвар, і перед нею стоятиме вибір — померти або здатися в полон, вона без вагань обере смерть. Витягне зі своєї Іскри стільки енерґії, скільки спроможеться, і, кинувшись у гущу пекельних істот, миттєво вивільнить її.
Це не буде самогубством, аж ніяк. Вона відважно загине в бою, її чиста душа вирушить на наступне переродження, а Іскра знайде собі нову відьму. Залишається сподіватись на те, що сестри відшукають цю дівчинку раніше за Ворога і забезпечать їй надійний захист. Вперте намагання Китрайла будь-що захопити Ейрін живою переконливо свідчило про його невпевненість в успіхові наступної спроби. Так, він найпершим розгадав справдешню природу нової Іскри, але довідався про неї не раніше за відьом — а отже, не має змоги відстежувати її. Очевидячки, тут не обійшлося без участі Ґлиніш — це вона, точно вона, доповіла своєму господареві про те, що відьмачка Доріс вер Мирнін зустріла в Леннірі вже дорослу принцесу-відьму…
„Я ненавиджу тебе, Ґлиніш! Ти просто самовпевнена дурепа! Отримавши це пророцтво, ти мусила піти до найстарших. Попри всі їхні недоліки, вони мудрі жінки і неодмінно щось придумали б. А так ти загубила своє життя, занапастила свою душу, та й мене ні за що, ні про що кинула на поталу Ан Нувінові…“
Зненацька чудовиська заревіли ще лютіше і знову пішли в масований наступ. А з ними — ще й кілька демонів.
„Що, терпець уривається?“ — подумала Ейрін, наготувавшись до удару. — „Ваш господар вимагає результату? То ось вам!“
Вона вдарила довкола себе потужними короткими блискавками. Чудовиськ та демонів розкидало навсібіч, але через їхні трупи негайно полізли нові почвари.
— Ну ж бо, давайте! — гукнула вона, недбало відмахуючись від їхніх імпульсів темної енерґії. — Ходіть до мене!
Упоравшись іще з десятком чудовиськ та двома демонами, Ейрін нараз помітила, що стає дедалі світліше. Спершу вирішила була, що це її Іскра після таких інтенсивних вправ різко нарощує свою силу, та вже наступної миті відчула присутність десь віддалік сторонніх відьомських чарів.
Наснажена цим несподіваним та радісним відкриттям, вона вже сама атакувала потвор, рухаючись у напрямку, де мали бути її сестри. А за кілька секунд по той бік ворожого натовпу замиготіли блискавки — ще потужніші, ніж її власні.
„Левелла? Кейліон?..“
Ні. Ейрін не впізнавала цих чарів. Вочевидь, вони належали відьмам, з якими їй рідко доводилося спілкуватись… І навіть не відьмам, а лише одній відьмі. Надзвичайно сильній відьмі…
Їм знадобилися лічені хвилини, щоб пробитись одна до одної крізь лави пекельних істот. Нарешті Ейрін побачила свою рятівницю — геть незнайому їй дівчину з коротким темним волоссям, височенну й худющу, мов тростина. Її Іскра сяяла на максимальну силу — що, за твердженням усіх відьом, було просто неможливо. У руках дівчина тримала меч, наскрізь просочений дивовижними чарами — тендітними та могутніми одночасно.
Такі самі чари огортали й супутника незнайомки — високого чаклуна, що інтенсивно кидав у потвор вогняні кулі, переважно сині та фіолетові, супроводжуючи їх якимись майстерними плетивами, що змушували чудовиськ ще дужче скаженіти й кидатися на демонів. При цьому він зовсім не дбав про свій захист, у нього знай влучали імпульси темної енерґії, але не завдавали йому жодної шкоди.
Проте зараз був не час і не місце розбиратися з усіма цими загадками. Тому Ейрін, уразивши блискавкою найближчу почвару, гукнула:
— Вітаю, сестро! Я Ейрін.
— Я вже здогадалася, — відповіла молода відьма і пропустила через свій меч кілька
