Сьоме Правило Чарівника, або Стовпи Творіння - Террі Гудкайнд

— Існування всього живого під загрозою. — Натан підняв брови. — Більшість пророкувань кінчаються в порожнечі, у світі мертвих.

— Але ви бачите вихід?

— Вузол попереду — велика загадка для мене. Тут я відчуваю себе абсолютно безпорадним. Тепер я знаю, як почуває себе необдарований. Я все одно, що сліпий. Я навіть не зможу побачити тих, хто зробить вирішальні кроки.

— Це повинна бути Дженнсен. Якби ви знайшли її… але Алтея сказала, що обдаровані незрячі по відношенню до необдарованих нащадків Даркена Рала.

— Це стосується нащадків будь-якого Рала. Дар не працює при визначенні місцезнаходження необдарованих нащадків. Немає відомостей, де вони знаходяться. Якщо тільки не зібрати всіх людей в усьому світі, щоб вони постали перед обдарованими… Іншого шляху виявити їх немає. Фізична близькість — єдина можливість для обдарованих виявити їх, оскільки те, що бачать очі, не збігається з тим, що бачить дар. Як тоді, коли я випадково помітив Дженнсен.

— Ви думаєте, що Дженнсен якимось чином пов'язана з цим?

Натан запахнув плащ, захищаючись від пронизливого вітру.

— Багато віщунів думають, що такі, як Дженнсен, навіть не існують. Я не знаю, чи є інші, а якщо є, то скільки їх. Я не уявляю, яку роль вони відіграють в тому що відбувається, знаю тільки, що часто ключову. Я знаю деяких з тих, хто стане учасником вирішальних подій і хто буде приймати життєві рішення на розвилках. Але, як я вже сказав, більшість таких розвилок дуже заплутані.

— Але ви провісник, справжній пророк, так говорила Алтея. Чому ви не знаєте, про що говорить пророцтво, якщо воно існує?

Натан оцінююче подивився на нього блакитними очима.

— Постарайтеся зрозуміти те, що я скажу. Небагато людей можуть вловити це. Можливо, це допоможе вам впоратися з горем, тому що саме тут Алтея знайшла себе.

Фрідріх кивнув:

— Розповідайте.

— Пророцтво і вільний вибір існують спільно. Вони існують в протилежності. Але вони взаємопов'язані. Пророцтво — це магія. Все магічне потребує балансу, рівноваги. Рівновага для пророцтва, що дозволяє існувати пророцтву, — вільний вибір.

— Але це безглуздо. Вони знищують один одного.

— Зовсім ні, — сказав Натан, хитро посміхнувшись. — Вони взаємозалежні і протилежні. Як магія Приросту і магія Збитку. Кожна служить для того, щоб урівноважити іншу. Творіння і руйнування, життя і смерть. Щоб функціонувати, магії потрібен баланс. Пророцтво існує завдяки існуванню своєї протилежності — вільної волі.

— Ви — пророк, і самі говорите мені про існування вільного вибору, який позбавляє пророцтва сенсу?

— Хіба смерть позбавляє життя сенсу? Навпаки, вона виділяє сенс і таким чином створює з життя цінність.

Фрідріх мовчав. Все почуте здавалося йому нісенітницею, яку було важко прийняти. А крім того, для нього нічого не змінилося. Смерть забрала дорогоцінне життя Алтеї. Її життя — ось єдина цінність. Біль охопила його, поглинувши всі інші почуття. Попереду була тільки порожнеча.

— Я прийшов з іншої причини, — тихо сказав чарівник Рал. — Я повинен закликати вас, щоб ви теж взяли участь у цій боротьбі.

Фрідріх зовсім знесилів і більше не міг стояти. Він опустився на землю біля могили Алтеї.

— Ви помилилися, я не той, хто вам потрібен.

— Ви знаєте, де лорд Рал?

Фрідріх підняв голову, мружачись від яскравого сонця:

— Лорд Рал?

— Так. Лорд Рал. Ви — житель Д'хари, ви повинні це відчувати.

— Здається, я відчуваю цей зв'язок. — Фрідріх махнув на південь. — Він там. Але зв'язок слабкий. Він, напевно, далеко. Набагато далі, ніж зазвичай.

— Правильно, — сказав Натан. — Він у Старому світі. Ви повинні відправитися до нього.

— У мене немає грошей на подорож, — огризнувся Фрідріх.

Це була найпростіша причина для відмови. Натан кинув шкіряний мішечок, який з глухим дзвоном впав на землю поруч із Фрідріхом.

— Я знаю. Я ж пророк, ви пам'ятаєте? Тут більше, ніж у вас вкрали.

Фрідріх зважив мішечок на долоні. Він дійсно був важким.

— Звідки це?

— З палацу. Вам належить державна справа, і Д'хара забезпечує вас грошима на витрати.

Фрідріх похитав головою:

— Спасибі за те, що прийшли, спасибі за співчуття. Але я не той, хто вам потрібен. Знайдіть іншого.

— Повинні йти саме ви. Алтея знала це. Вона повинна була залишити вам лист, в якому сказала, що ви вступаєте в гру. Вона повинна була попросити вас не відмовлятися, коли покличуть. Ви потрібні лордові Ралу. Я закликаю вас.

— Ви знаєте про лист? — Запитав Фрідріх, встаючи з землі.

— Це одне з небагатьох знань, якими я володію в цій справі. З книг я знаю, що повинні відправитися саме ви. Але ви повинні відправитися з власної волі. Я закликаю вас зробити вибір.

Фрідріх похитав головою, на цей раз з ще більшим переконанням.

— Я не можу зробити це. Ви не розумієте. Я боюся, що мені вже все одно.

Натан витягнув з складок плаща і простягнув Фрідріху предмет. Фрідріх побачив, що це маленька книга.

— Візьміть її! — У голосі чарівника зазвучали владні нотки.

Фрідріх взяв книгу, пробіг пальцями по старовинній шкіряній палітурці, подивився на назву, обрамлену золотим листям. На обкладинці було два слова, зовсім незнайомих Фрідріху.

— Ця книга була написана під час великої війни, тисячі років тому, — сказав Натан. — Я тільки недавно знайшов її в Народному Палаці, після відчайдушних пошуків серед тисяч томів. Виявивши її, я одразу поспішив сюди. У мене не було часу перевести її, я навіть не знаю, що в ній написано.

— Вона на якійсь незнайомій мені мові.

Натан кивнув:

— Це древнєд'харіанська мова. Я допомагав Річарду вчити її.

— Річарду?

— Лорду Ралу.

Тон, яким чарівник вимовив це ім'я, змусив Фрідріха похолодіти.