Усі царства іншого світу - Лариса Лешкевич

За поворотом майже відразу ж йшов новий поворот. Веді подумалося, що вони просто кружляють по тому самому коридору, з запахом  плісняви та  мокрого каменю, але зрештою в ніздрі їй вдарило свіже нічне повітря.

Вони вислизнули з надр печери під туманне небо, утикане рідкими, якимись тривожними зірками.

Озирнувшись, Веда зрозуміла, що це те саме місце, куди Нелемотуллаф приніс її після того, як забрав із королівського обіду. Так, воно! Ось і сухе, викривлене деревце праворуч від входу, яке кинулось тоді їй у вічі.

Легка хмара підвисала над кам'янистим ґрунтом, а далекі скелі біля горизонту майже повністю застилала димна імла. Туман видався Веді добрим знаком – у тумані не так легко помітити рух.