Українська література » Фентезі » Чайна М'євіль. Вокзал на вулиці Відчаю - Чайна М'євілль

Чайна М'євіль. Вокзал на вулиці Відчаю - Чайна М'євілль

Читаємо онлайн Чайна М'євіль. Вокзал на вулиці Відчаю - Чайна М'євілль
шок, але жодних звинувачень. Нікому не хотілося бачити його живим.

— Яґу, друже, — зрештою видушив Айзек. — Я твій боржник.

Ґаруда ніяк не відреагував.

— Треба... треба забрати це звідси, — тривожно завважила Дерхан, копнувши труп Вермішанка. — Його скоро шукатимуть.

— Це найменша з наших проблем, — відповів Айзек. Він простягнув праву руку. В ній усе ще був папірець, якого взяв у конструкта, тепер закривавлений. — Девід утік, — прокоментував Айзек, указавши рукою на відімкнені двері. Він роззирнувся. — І Щирозубку забрав, — додав поранений, скривившись.

Він кинув листочок Дерхан. Поки вона його розгортала, Айзек пішов до конструкта, що походжав туди-сюди.

Дерхан прочитала записку. На обличчі застигла гримаса огиди й люті. Вона підняла папірець так, щоб Лемюель теж міг його прочитати. За мить Яґарек теж підійшов і почав читати через плече Лемюеля, з-під свого каптура.

«Серачіне. В продовження нашої зустрічі. Додаю оплату й інструкції. Дер Ґрімнебуліна та його спільників буде притягнуто до відповідальності в цепницю 8 татія. Варта затримає його на місці проживання о 9 годині вечора. Ваше завдання — забезпечити, щоб з 6 години вечора в приміщенні був присутній сам дер Ґрімнебулін та всі, хто з ніш працює. Щоб не потрапити під підозру, ви будете присутні під час облави. Наші агенти бачили ваші геліотипії, також вам потрібно вдягтися в червоне. Наші офіцери зроблять усе можливе, щоб уникнути випадкових жертв, однак гарантувати це неможливо, тому подбайте, аби вас було легко ідентифікувати.

Саллі».

Лемюель моргнув і підняв очі.

— Це сьогодні, — сказав він, і знову моргнув. — Цепниця сьогодні. Вони наближаються.

Розділ тридцять третій

Айзек не відреагував на слова Лемюеля. Він стояв прямо навпроти конструкта, який, здавалося, ніяково перебирав ногами під Айзековим незмигним поглядом.

— Звідки ти знав, Айзеку? — крикнула Дерхан, а той тицьнув пальцем у конструкта.

— Мене попередили. Девід зрадив нас, — прошепотів він. — Мій друг. Бували у стількох бійках, гулянках, бунтах... І продав мене. А дізнався я про це від бісового конструкта.

Він нагнувся й втупився у конструктові лінзи.

— Ти мене розумієш? — недовірливо прошепотів він. — Ти зі мною? Чекай... у тебе ж є аудіорозпізнавач. Повернись... повернись, якщо розумієш мене...

Лемюель з Дерхан перезирнулися.

— Айзеку, друже, — стомлено почав Лемюель, та слова поглинула ошелешена тиша.

Повільно, рипливо машина розверталася.

— Що воно в біса робить? — прохрипіла Дерхан.

Айзек повернувся до неї.

— Я не знаю, — відповів. — Я чув про таке, але ж не знав, що воно справді буває. У нього, мабуть, вірус. КІ — Конструктовий Інтелект... Просто не вірю, що це можливо...

Він повернувся до конструкта. Підійшли Дерхан з Лемюелем, а за мить, повагавшись, і Яґарек.

— Не може бути, — раптом сказав Айзек. — Надто примітивна машина для самостійного мислення. Це неможливо.

Конструкт опустив кінцівку й позадкував до найближчої купки пилюки. Помазюкавши гострим кінцем, старанно вивів: «Можливо».

Усі троє зойкнули.

— Що за біс?... — гаркнув Айзек. — Ти вмієш читати й писати... ти...

Він потряс головою, а відтак холодно глипнув на конструкта.

— Звідки ти знав? І чому попередив?

Утім, одразу стало ясно, що на відповідь доведеться зачекати. Лемюель глянув на годинник і нервово труснув головою. Було пізно.

Лемюелю з Дерхан знадобилася десь хвилина, щоб переконати Айзека: їм краще тікати звідси разом із конструктом, і треба скористатися отриманою інформацією, навіть якщо вони не знали, звідки вона взялася.

Айзек слабко протестував, учепившись у конструкта. Послав Девіда до дідька, поохав над інтелектом робота. Потім кричав, лаявся, зазирав під панель на двигун слуги-прибиральника. Це збивало з пантелику. Врешті, тривога Лемюеля й Дерхан передалася і йому.

— Так, Девід — гімно щуряче. А конструкт — диво дивнеє, — прошипіла Дерхан. — Проте нам з того не буде зиску, якщо негайно звідси не дременемо.

Майже насмішкувато, щоб покласти край усій історії, конструкт знову розрівняв пил і старанно нашкрябав: «Пізно».

Лемюель обдумував варіанти.

— Є одна місцина в Ґідді, можемо туди піти, — вирішив він. — Ніч можна переночувати, а там уже щось придумаємо.

Вони з Дерхан заметушилися по кімнаті, збираючи необхідні предмети в сумки, що встигли прихопити з Девідової шафки. Певно, що вони вже не зможуть повернутися сюди.

Айзек заціпеніло стояв біля стіни. Губи тремтіли, очі нікого й нічого не бачили. Він з невірою хитав головою.

— Айзеку, — гукнув до нього Лемюель. — Ану збери своє лайно докупи. У нас менше години. Тікаймо звідси, піднімай свою сраку, хутко!

Айзек поглянув на нього, кивнув рішуче, потупав нагору й знову став там, як укопаний. На лиці відбилися сум і невіра в зраду.

За якусь мить до нього безгучно підійшов Яґарек. Він став позад Айзека й відкинув свій каптур.

— Ґрімнебуліне, — прошепотів він настільки м’яко, наскільки це дозволяло пташине горло. — Ти думаєш про свого друга Девіда.

Айзек різко шарпнувся.

— Уже не друг, — відрубав.

— А все ж був. Ти думаєш про його зраду.

Айзек помовчав кілька секунд і кивнув. Лице знову спотворилося гримасою.

— Я знаю, що таке зрада, Ґрімнебуліне, — по-пташиному проджерґотів Яґарек. — Знаю добре. Мені так шкода... тебе.

Айзек розвернувся й твердим кроком пішов до своєї лабораторії, почав шпурляти, як ніби навздогад, речі з кераміки, скла й дроту у велетенський саквояж. Потім кинув його, роздутий і громіздкий, собі на спину.

— Коли тебе зрадили, Яґу? — спитав він.

— Не мене. Я зрадив. — Айзек зупинивсь і повернувся до нього. — Я знаю, що зробив Девід. І співчуваю.

Айзек стояв отетеріло, не вірячи почутому.

Варта почала наступ. Було тільки двадцять хвилин по сьомій.

Двері швиргонуло з несамовитим грюком. У кімнату вихором влетіли троє вартових, упустивши з рук таран.

Двері так і були прочинені, як Девід лишив їх, утікаючи. Вартові такого не очікували і спробували їх вибити. Не зустрівши спротиву, чоловіки попадали, мов груші, по-дурному розпластавшись.

Якусь мить в кімнаті панувало замішання. Вартові намагалися зіпнутися на ноги. Знадвору у вікна тупо витріщався цілий загін офіцерів. Усередині, на першому поверсі, на них витріщалися Дерхан з Лемюелем. Згори на непроханих гостей позирав Айзек.

А потім закрутилося.

Вартові назовні оговтались і понеслися до дверей. Лемюель перекинув дебелий Девідів стіл на бік і гупнув на сідниці позад такого імпровізованого щита, заряджаючи два довгих

Відгуки про книгу Чайна М'євіль. Вокзал на вулиці Відчаю - Чайна М'євілль (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: