Сьоме Правило Чарівника, або Стовпи Творіння - Террі Гудкайнд

— Як таке можливо?

— Якщо додати хлопчикові в питво одну перемелену серцевинку, то він зможе впоратися з хворобою. А від декількох можна захворіти лихоманкою.

— Невже? — Дженнсен нахилилася над столом.

Цілитель підняв догори палець:

— Якщо взяти дві дюжини або, для більшої впевненості, три, то це будуть вже не ліки. Результат вживання буде смертельним. Саме з цієї причини ця квітка називається трояндою лихоманки, — він хитро посміхнувся. — Підходяще ім'я для квітки, пов'язаної з любов'ю.

Дівчина роздумувала над його словами.

— А що буде, якщо з'їсти більше однієї, але менше двох дюжин? Чи можливий смертельний результат?

— Якщо розмелете і додасте в чай десять чи дванадцять штук, то звалитесь в лихоманці.

— І потім помру?

Спантеличене лице Дженнсен викликало у цілителя посмішку.

— Ні, в цьому випадку лихоманка не буде настільки сильною. Через день-два все пройде.

Дівчина уважно подивилася на пляшку, наповнену смертоносними маленькими Благодатями, і відставила її.

— Якщо доторкнетеся до неї, шкоди не буде, — зауважив цілитель у відповідь на її нерішучість. — Дія квітки проявиться, якщо з'їсти її. І в нашому випадку одна з них разом з іншими травами допоможе хлопчикові перемогти лихоманку.

Дженнсен потішило власне замішання. Двома пальцями вона дістала квітку, поклала на дно ступки, де її схожість з Благодаттю помітно поменшала.

— Для дорослого я просто розминаю квітку між пальців, — говорив цілитель, наливаючи в чашку мед. — Але хлопчина малий і до того ж спить. Потрібно, щоб йому було якомога легше пити, тому розітріть квітку в пил.

Дженнсен швидко розтерла маленьку квітку, і цілитель додав у чашку одержаний темний порошок.

Було цікаво, що б Себастян сказав про подібне явище. Чи не захоче брат Нарев викорінити ці троянди, тому що вони теж можуть нести смерть?

Поки Дженнсен повертала на місце ступку і товкач, цілитель поніс хлопчикові медове питво. Разом з матір'ю вони взялися обережно напувати хворого. Розбудити його не було можливості, і їм доводилося потроху вливати ліки в рот, чекати, поки дитина, не прокидаючись, проковтне, а потім наливати ще.

Тут в хатину ввалився Себастян. У відкриті двері були видні зірки. Потягнуло протягом, від чого у Дженнсен пробігли по спині мурашки. Коли затихає вітер, а небо очищається від хмар, найчастіше це означає, що вночі буде пронизливий холод.

Замерзлий Себастян відразу сунувся до вогнища. Дженнсен підкинула поліно, трохи посунула його кочергою, щоб вогонь зайнявся поліном пошвидше. Рука цілителя все ще лежала на плечі матері хлопчика. Надавши їй можливість допоїти дитину і повісивши плащ на гачок біля дверей, господар підсів до Дженнсен і Себастяна.

— Жінка з дитиною — ваші родичі? — Запитав він.

— Ні, — відповіла Дженнсен. Зігрівшись біля вогню, вона теж зняла плащ і поклала його на лавку біля столу. — Ми зустрілися на дорозі, вона попросила про допомогу. Ми просто підвезли її.

— Ну що ж, — сказав цілитель. — Сьогодні матір і хлопчик переночують тут. Вночі мені потрібно буде поспостерігати за ним. — Він пильно подивився на ніж, що висів на поясі Дженнсен. — Будь ласка, подбайте про себе самі. У нас завжди в запасі є тушковане м'ясо на випадок, якщо забреде якийсь подорожній. Зараз вже пізно пускатися в шлях. Розташовуйтеся на ніч в сусідніх хатинах. Вони вільні, так що ви можете ночувати роздільно.

— Оце подарунок! — Вигукнув Себастян.

— Спасибі! — Дженнсен вже була готова сказати, що їм підійде і одна кімната, але спохопилася: адже сама нещодавно розповіла цілителю, що вони з Себастяном не одружені.

Уявивши, як це буде виглядати тепер, вона вирішила нічого не змінювати. Адже спати поряд з Себастяном на відкритому повітрі було природно і непорочно, а в одній кімнаті це б виглядало вже зовсім по-іншому. Так, кілька разів під час подорожі в Народний Палац вони ночували в тавернах разом. Але це було до того, як він її поцілував.

— Ця місцевість належить Рауг'Мосс? — Дженнсен зробила рукою обводячий жест.

Цілитель посміхнувся, ніби в цьому питанні було щось кумедне, проте відповів серйозно.

— Безсумнівно. Це одна з декількох невеликих застав, або станцій, на яких можуть перепочити мандрівники, які потребують наших послуг.

— Хлопчикові повезло, що ви опинилися вдома, — зауважив Себастян.

Рауг'Мосс уважно подивився йому в очі:

— Якщо він виживе, я буду дуже радий, що зміг допомогти йому. На цій станції завжди є хтось.

— Чому? — Запитала Дженнсен.

— Такі застави, як ця, приносять Рауг'Мосс дохід від обслуговування людей, які не мають можливості піти до інших цілителів.

— Дохід? Я думала, Рауг'Мосс допомагають людям безкорисливо, а не з метою заробити.

— М'ясо, тепло і дах над головою не з'являються за помахом чарівної палички, тільки через те, що в них є потреба. Ми розраховуємо, що люди, які приходять сюди за знаннями, на які було витрачено достатній час, внесуть свій вклад в обмін на нашу допомогу. А крім усього іншого, якщо ми будемо голодувати, то як зможемо допомагати іншим? Знаєте, благодійність за бажанням — це благодійність, але благодійність з примусу — всього лише ввічлива назва рабства.

Природно, цілитель не мав на увазі Дженнсен, однак ці слова боляче вжалили дівчину. Вона завжди очікувала, що люди допоможуть їй, відчувала, що має право на їх допомогу тільки тому, що її потребує. Ніби її бажання про допомогу повинно мати для людей більше значення, ніж їх власні інтереси…

Себастян, порившись в кишені, вийняв срібну монету і протягнув господареві:

— Ми б хотіли внести свій внесок в обмін на вашу допомогу.

Поглянувши на ніж Дженнсен, цілитель відповів:

— У вашому випадку в цьому немає необхідності.

— Ми наполягаємо, — сказала Дженнсен, відчуваючи страшний дискомфорт, оскільки гроші, якими вона розплачувалася за їжу, притулок і турботу про коней, були взяті у мерця.

Кивнувши, господар