Як я стала королевою - Ольга Обська

На своє щастя, вона виявила, що знову потрапила до досить добре освітленої кімнати або, точніше, колонної зали. Ось де організатори квесту не пошкодували бутафорської краси. Підлога, стіни, стеля та колони сяяли мармуровим урочистим світлом. Звідкись полилася музика.

— Нарешті, — назустріч Алісі вийшли кілька людей у музейному одязі, і вона одразу здогадалася, що це почався театралізований епізод квесту, про який попереджав Марк.

Точніше, це вона тоді так подумала, а зараз прийшло усвідомлення, що гарячий красень-брюнет, якого вона прийняла за головного актора постановки, був не актором. Це той самий король, якого згодом Аліса поклала на лопатки.

Спогади знову полетіли прискорено. Люди у музейних костюмах розіграли цілу виставу. Вона зрозуміла, що її збираються посвятити в королеви. Аліса усміхалася і підігравала їм, бо вважала це частиною квесту. До зали внесли ажурну арку, прикрашену квітами. Красень-брюнет підвів до неї Алісу.

— Перед тим, як ми станемо під склепіння арки, ти маєш виголосити клятву.

"Ні, Алісо, ні!!! Нічого не кажи!" — теперішня Аліса спробувала зупинити Алісу зі спогадів. Але на спогади, ясна річ, вплинути не можна. Аліса зі спогадів безтурботно повторювала за темноволосим красенем слова клятви, вважаючи все, що відбувається, частиною гри.

— З цієї хвилини і до кінця своїх днів присягаюся зберігати вірність великому Парлеанському королівству та його королю.