Темна матерія - Блейк Крауч

Ласкаво просимо до UberChat!

Наразі у чаті присутні три активні учасники.

Ви новий користувач?

Я натискаю «Так».

Ваше ім’я користувача: Jason9.

Мені треба створити пароль перед входом у систему. Відкривається велике вікно з усією історією розмови. Набір смайликів.

Невеличке поле, куди треба вводити відкриті повідомлення для дошки оголошень і приватні повідомлення окремим користувачам.

Я переходжу на верх розмови, яка почалася приблизно вісімнадцять годин тому. Найостанніше повідомлення відправлене сорок хвилин тому.

JasonADMIN: Я бачив деяких із вас біля будинку. Я знаю, що вас там ще більше.

Jason3: Це насправді відбувається?

Jason4: Це насправді відбувається?

Jason6: Нереально.

Jason3: І хто з вас ходив у поле?

JasonADMIN: Три дні тому.

Jason4: Два.

Jason6: Я купив у Південному Чикаго.

Jason5: У тебе є пістолет?

Jason6: Так.

JasonADMIN: Зізнавайтесь, хто думав про Канкакі?

Jason3: Зізнаюсь.

Jason4: Зізнаюсь.

Jason6: А я й справді поїхав туди сьогодні вночі й викопав яму. Усе було готове. Машина на старті. Лопата. Мотузка. Усе сплановано, краще не придумаєш. Сьогодні ввечері я пішов до того будинку піджидати, коли вийде той Джейсон, який зробив оце з нами всіма. Але потім я побачив себе за «Субурбаном».

Jason8: Чому ти все відмінив, Jason6?

Jason6: А який сенс поспішати? Якби я позбувся його, то підскочив би хтось із вас і зробив би те саме зі мною.

Jason3: Усі знайомі зі сценаріями теорії ігор?

Jason4: Так.

Jason6: Так.

Jason8: Так.

JasonADMIN: Так.

Jason3: Отож усі в курсі, що нічим добрим це не закінчиться.

Jason4: Ви всі можете повбиватися і лишити її мені.

JasonADMIN: Я відкрив цей чат і маю права адміністратора. Іще п’ять Джейсонів вештаються десь поблизу. Тож майте на увазі.

Jason3: А чому б нам не об’єднатися і не захопити весь світ? Ви можете собі уявити, що буде, якщо всі наші версії об’єднаються і дадуть перцю? (Це жарт тільки наполовину).

Jason6: Чи можу я уявити, що трапиться? Ще й як можу. Вони запхнуть нас у яку-небудь урядову лабораторію і вивчатимуть до другого пришестя.

Jason4: А хочете скажу, що всі ми думаємо? Що це з біса неправдоподібно.

Jason5: У мене теж є пістолет. Жоден з вас не боровся так, як я, щоб повернутися додому. Жоден з вас не бачив те, що бачив я.

Jason7: Ти навіть уявити собі не можеш, через що пройшли решта нас.

Jason5: Я бачив пекло. В прямому сенсі слова. Агов, Jason7, де ти там? Я вже убив двох із нас.

На екрані з’являється нове попередження:

Ви отримали приватне повідомлення від Jason7.

Я відкриваю повідомлення. У голові бухає пульс. Вона ось-ось вибухне.

Я розумію, що ця ситуація абсолютно божевільна, але чи не хочеш ти зі мною об’єднатися? Дві голови краще, ніж одна. Ми могли б скооперуватися і разом позбавитися їх усіх, а потім, коли розвіється дим, не сумніваюсь, що ми вже щось придумаємо. Часу майже нема. То що скажеш?

Що я скажу?

Та я ледве дихаю.

Я виходжу з бізнес-центру.

Увесь спітнілий, але в мене зуб на зуб не попадає.

У коридорі першого поверху порожньо й тихо.

Я забігаю в ліфт