Марсіянин - Енді Вір

- Добре, відтепер спи у кімнаті Бека. Бек може спати з Джогансен.

Джоансен зашарілася й знічено втупилася долі.

- Отже… - сказав Бек, - ти про це знаєш?

- А ви думали, що ні? - сказала Ллюїс. - Це маленький корабель.

- Ви не розлючені?

- Якби це була звичайна місія, так і було б, - сказала Ллюїс. - Але ми вже далеко за межами інструкцій. Просто не дозволяй цьому заважати тобі виконувати твої обов’язки, і я буду задоволена.

- Клуб “Задоволення на висоті мільйон миль”, - сказав Мартінез. - Чудово!

Джогансен побуряковіла й заховала обличчя у своїх долонях.

Я стаю знавцем у цьому. Може коли усе це скінчиться, я стану випробовувачем марсіянських роверів.

Усе пройшло вдало. Я витратив п’ять днів на кермування колами, у середньому 93 км на Сол. Це трохи ліпше ніж я очікував. Місцевість тут пласка й горизонтальна, тому це мабуть найсприятливіші умови. Щойно я попрямую схилами та довкола валунів, усе і близько не буде так добре.

Спальня - неймовірна! Велика, простора й зручна. Першої ночі я натрапив на невеличку проблему з температурою - було до біса холодно. Ровера та причеп добре керують власними температурами, але на спальню їх не вистачає.

Історія мого життя.

У ровера є маленький електронагрівач, котрий виганяє повітря маленьким вентилятором. Я його не використовую, бо РІТЕГ виробляє достатньо для мене тепла. Я зняв вентилятор та під’єднав його до електродротів біля повітряного шлюзу. Коли я це зробив, потрібно було лише спрямувати його на спальню.

Це грубе розв’язання проблеми, але воно подіяло. Завдяки РІТЕГУ у мене достатньо тепла. Мені лише потрібно рівномірно розподілити його. Вперше ентропія була на моєму боці.

Виявилось, що сира картопля огидна. У Габі я готую картоплю у маленькій мікрохвильовці. У ровері нічого такого немає. Я звісно можу принести у ровер мікрохвильовку з Габа й під’єднати її до мережі, але електрика, яка потрібна для приготування десяти бульб на день, зменшить відстань, яку я зможу подолати.

Я швидко призвичаївся до умов. Насправді це було нав’язливо-звично. Я робив це впродовж 22 нужденних днів подорожі до Патфайндера. Але цього разу я мав спальню, і це створило велику різницю. Замість того, щоб бути замкненим у ровері, я маю свій особистий маленький Габ.

Розклад такий, який ви б могли очікувати. Після пробудження я їм картоплину на сніданок. Відтак я здуваю спальню зсередини. Це трохи заковириста справа, але я навчився як це робити.

Спочатку я надягаю ПЧД скафандр. Відтак зачиняю внутрішні двері шлюзу, лишаючи зовнішні двері (до яких причеплена спальня) відчиненими. Так я ізолюю спальну разом з собою в ній від решти ровера. Потім я наказую шлюзу знижувати тиск. Він гадає, що просто помпує повітря із малого простору, але насправді із усієї спальні.

Коли тиск зникає, я затягую полотно всередину та згортаю його. Відтак відчепляю його від зовнішнього люку й зачиняю зовнішні двері. Це найбільш сутужна частина. Мені доводиться вміщатись у шлюзі разом з усією згорнутою спальнею, поки відновлюється тиск. Як тільки тиск відновлено, я відчиняю внутрішні двері і як можу падаю всередину рвоера. Відтак я прибираю спальню та йду назад у повітряний шлюз для нормального виходу на Марс.

Це складний процес, але так я можу від’єднувати спальню не скидаючи тиск у самому ровері. Пам’ятайте, у ровері перебувають усі мої речі, котрі не люблять вакуум.

Наступний крок - це зібрати сонячні стільники, які я порозкладав минулого дня, та скиртувати їх на ровер та причеп. Відтак я роблю швидку перевірку причепа. Я зоходжу у нього через його повітряний шлюз і просто хутко оглядаю усе обладнання. Я навіть не скидаю з себе ПЧД скафандр. Я просто хочу бути певним, що немає очевидних ґанджів.

Потім повертаюсь у ровер. Коли зайшов, знімаю скафандр й починаю їхати. Я їду майже 4 години, поки не закінчується заряд.

Зупинившись, знову надягаю скафандр й виходжу на Марс.Розкладаю сонячні панелі - починається заряджання батарей.

Відтак я розкладаю спальню. Фактично це зворотна послідовність дій, з якою я збирав її. Врешті шлюх її надуває. Таким робом, спальня - це просто продовження повітряного шлюзу.

Хоч це й можливо, я не надуваю спальню швидко. Я зробив те випробування, бо хотів з’ясувати, де вона протікає. Але це не дуже добра ідея. Швидке надування піддає її великому напруженню й тискові. Колись вона так порветься. Мені зовсім не сподобався той випадок, коли Габ запустив мене як гарматне ядро. Я не прагну повторити це.

Коли спальня знову встановлена, я можу зняти скафандр і відпочивати решту дня. Більшу частину часу я дивлюсь лайняні телесеріали 70-х. Більшу частину дня я не відрізняюсь від безробітного.

Я виконував це процес протягом чотирьох Солів, а потім настав час для “Повітряного дня”.

Повітряний день виявився досить схожим на усі інші дні, але без 4-годинного кермування. Розклавши сонячні панелі, я запустив оксигенатор та дав йому випрацювати накопичений СО2 у регуляторі.

Коли це було зроблено, мій перевірочний переїзд був закінчений. Він перетворив увесь СО2 у кисень і витратив на це усю денну енергію.

Випробування успішне. Я буду готовим вчасно.

Сьогодні великий день. Я вирушаю до