Відродження-4 - Кулик Степан

Гаразд. Все одно прокинувся... Та й назва страв звучить привабливо. Маслюки я бачив на картинці, але поки що жодного разу не коштував. Як і яєшню, до речі. Звідки всьому цьому взятися на Землі? У сенсі їстівного. З птахів там одні ворони та круки. А гриби… у підземеллях, удобрених щурячим послідом, якісь ростуть… але їсти це нікому на думку не спадало. Окрім тих, хто хотів швидко померти.

Ноги в чоботи, куртку на плечі… Кольчуга нехай полежить — я все ж таки певною мірою вдома. Меч?.. Аналогічно. Але без зброї я себе ніби голим почуваю. Беремо кинджали. Ось тепер можна і в трапезну... Взагалі-то, не завадило б вмитися, але ми, шляхетні лицарі, у цьому плані не вибагливі. Особливо ті, хто виріс у нетрях спальних районів.

— А ось і я… Де у вас тут смачно годують зголоднілих мандрівників?