Повернути себе. Том 2 - Олександр Шаравар
— Кніфл, ти ж знаєш, що я не людина? - Запитав Декс у псіона СБ-шника.
— Про це всі знають із рівнем допуску три та вище. — посміхнувся Кніфл.
— Тоді я можу тобі сказати, ідеї їх не надто й фантастичні. У нас використовуються такі установки. Мінус у тому, що для їхньої роботи їх треба встановлювати на об'єктах із масою у спокої понад три мільйони тонн. Щоправда, прокол робиться не в гіперпростір, а інший вимір. Подробиць не знаю. І взагалі ці дослідження на планетах, придатних до життя, заборонені.
— Що можу сказати. Я не знав цього, - відповів Кніфл, розводячи руками.— А якби й знав, то все одно не сказав би. Але вистачить базікати, ми прийшли.
— Аркона 93, непоганий захист, - посміхнувся Декс і віддав команду Залізяці. Він залишався осторонь, але через передавачі цілком міг працювати віддалено. Ось і зараз, отримавши наказ, зламав систему ідентифікації на воротах лабораторії менше ніж за тисячну секунду. - Панове, входимо.
Лабораторія була побудована на березі річки поряд з дамбою, в якій було встановлено потужну гідроелектростанцію. Офіційно енергія витрачалася потреби фермерських господарств у окрузі.
Але потужність гідроелектростанції була надто вже високою для цього. Вона могла зрівнятися із потужністю термоядерного реактора середньої потужності з якогось легкого крейсера.
Неофіційно енергія йшла потреби лабораторії, а вода - систему охолодження. Використання води було найдешевшим варіантом. А те, що вода нижча за лабораторію була градусів на п'ятнадцять тепліше, ніж вище, особливо нікого не хвилювало.
У самій лабораторії майже відразу трійця псіонів натрапила на про “охоронців”. Це були сектанти низької посвяти. Вони всі несли сліди сильної променевої хвороби.
У деяких навіть виразки вже на шкірі стали з'являтися. Але одурманеність за допомогою нейромереж була надто сильною, і вони навіть не звертали на це жодної уваги.
Через сильне опромінення їхні когнітивні функції були, м'яко кажучи, не в порядку. Так що можна було повз них пройти навіть без маскування, просто сказавши, що вони свої. Фіску було ніяково дивитися на цих майбутніх мерців, а те, що вони мерці, він чудово розумів.
Декс швидко покопався в них у пам'яті. Виявилося, що установка, створена тим самим нейроінженером, знаходилася в глибині лабораторії біля інформаційно-обчислювального центру, в якому розміщувалися штуіни.
Дорогою до центру хлопці зустріли не більше двох десятків людей, і всі вони несли на собі сліди сильного опромінення. Рівень радіації у приміщеннях вже досяг восьми сотень рентгенів на годину.
Це був смертельний рівень, і якщо зустрічені сектанти ще були живими, то, швидше за все, вони були обколоті радіопротекторами. Хоча було зрозуміло, що навіть із радіопротекторами їм недовго залишилося жити. І було незрозуміло, чому вони помруть раніше - від радіоактивного опромінення або від інтоксикації радіопротекторами.
Врятувати їх можна, але для цього їх треба буде помістити в медичні капсули. А такої кількості капсул банально зараз немає де взяти. Фіск міг би спробувати за допомогою свого лікування врятувати когось, але він не бачив у цьому сенсу, за час з початку вторгнення він вже встиг набути якогось ступеня цинізму.
На подив псіонів, їм ніхто не намагався завадити. За десять хвилин вони без проблем досягли місця та виявили там п'ятірку верхівки секти. Декс одразу почав потрошити їхні мізки у пошуках пояснення того, що вони тут роблять.
Хоч як дивно, але гинути верхівка не хотіла. І займалися вони тим, що намагалися розробити спосіб перепрограмувати нейромережі назад. Ось тільки була проблема, вони не були фахівцями, і звертатися за допомогою вони також не хотіли, бо розуміли, що на них чекає смертна кара. Поки що вони прийшли до одного способу, а саме - деінсталяція нейромережі. У такому разі навіювання пропало протягом кількох діб. Що вони й зробили одне з одним.
— Кніфл, віддай наказ на початок операції. Вони нам заважати не будуть. - навіть якось розчаровано промовив Декс. А Фіск зовсім ображено на це дивився, адже він хотів взяти участь у бою, а його й не передбачається. - Командуй тут усім, а я з Фіском схожу подивлюся на джерело такого сильного випромінювання.
— Не забудь потім звіт із записом під протокол надіслати, - відповів Кніфл, після чого зв'язалася з командами військових.
— І куди ми йдемо? - Запитав Фіск.
— Я стер у них із пам'яті, як і зі штуіна, інформацію. Вони таки пробили короткочасний прокол. Та не туди, куди треба. Вивалилося якесь створіння, яке з великим трудом змогли вбити. Ось від нього й фонить, причому якесь нестандартне випромінювання. Інформації мало у штуіна, оскільки намагалися її затерти. Використовуючи частини тіла цієї тварюки, вдалося стабілізувати портал і відправити навіть команду на розвідку. Та вона не повернулася, відправили другу, та наткнулася на їхні останки, а потім їх атакувало вже дві тварі, як та, яка до них вивалилася. Вбити вбили, але постраждали і повернулися назад. А тут вже вторгнення зіургів почалося. Руйнування дамби спровокувало землетрус, компенсатори не спрацювали, і сталося руйнування системи екранування. Ось звідси й випромінювання.
— Та як у ядрі реактора. Невже можуть існувати істоти, які живуть за такого фонового випромінювання? - здивувався Фіск.
— Ти, мабуть, не зустрічав кремнійорганічне життя. — усміхнувся сполот. - Пам'ятай, всесвіт величезний і можна зустріти таке, що тобі й не снилося. Не варто всіх прирівнювати до себе.
Спуск у зону, в якій раніше розміщувався портал, зайняв понад десять хвилин. Ліфтові шахти були залиті спеціальною піною, яка мала стримувати рівень випромінювання, як і сходові проходи, як і весь рівень, на якому знаходився портал.
