Марсіянин - Енді Вір

погравшись у справжній тетріс, я знайшов спосіб відсунути першу батарею так, щоб пролізла друга. Разом вони займають усю передню половину причепа. Якби я не викинув раніше непотрібний мотлох, то ніколи б вмістив їх обидві.

Батарея причепа знаходиться у ходовій частині, але головна лінія живлення проходить через герметичний відсік. Так я зміг під’єднати батареї Габа напрямки. (Не так вже й легко у скафандрі для ПЧД).

Перевірка системи з ровера показала, що я правильно з’єднав дроти.

Все це може виглядати не важливо, але це насправді неймовірно. Це означає, що у мене буде 29 сонячних стільників та 36 кВт-год емності. Врешті я тепер здатен долати 100 км на день.

У всякому разі 4 дні з 5.

Згідно з моїм календарем зонд з додатковими запасами для Гермеса запустять з Китаю через два дні (якщо не буде затримок). Якщо все провалиться. уся команда буде у глибокій сраці. Я переймаюсь через це більше ніж через що-небудь інше.

Я перебуваю у смертельній небезпеці місяцями, можна сказати вже звик. Але тепер я знову нервуюсь. Вмерти - це погано, але смерть моїх колег - це багато гірше. І я не знатиму я пройшов запуск, поки я не дістанусь до Скіапареллі.

Хай щастить, друзі.

Розділ 19

- Гей, Мелісо… - сказав Робер. - Мене чути? Ти мене бачиш?

- Голосно й чітко, крихітко, - сказала капітан Ллюїс. - Відео зв’язок хороший.

- Вони сказали, що у мене 5 хвилин, - сказав Роберт.

- Ліпше ніж нічого, - сказала Ллюїс. Ширяючи у своїй каюті, вона легко торкнулась переборки щоб зупинити дрейф. - Приємно бачити тебе у реальному часі.

- Так, - Роберт усміхнувся. - Я майже не помічаю затримку. Маю сказати, я дуже чекаю на твоє повернення додому.

Ллюїс зітхнула.

- Я теж, крихітко.

- Зрозумій мене правильно, - швидко додав Роберт, - я розумію чому ти робиш усе це. Та все ж, через егоїстичні переконання, я сумую за дружиною. Гей, ти ширяєш?

- Га? - мовила Ллюїс. - А, так. Зараз корабель не обертається. Відцентрової сили тяжіння немає.

- Чому?

- Тому що ми стикуватимемось з Таіянг Шеном через кілька днів. Нам не можна обертатись, коли стикуємось.

- Розумію, - сказав Роберт. - То як справи на кораблі? Хтось дратує тебе?

- Ні, - Ллюїс заперчувально покрутила головою. - Вони хороша команда, мені з ними пощастило.

- О, слухай! - сказав Роберт. - Я роздобув чудове доповнення до нашої колекції!

- О, що ти знайшов?

- Оригінальний випуск 8-мидоріжкового альбому Abba's Greatest Hits. Все ще у оригінальній упаковці.

Ллюїс витріщила очі.

- Справді? 1973-го чи один з перевидань?

- Точно 1973-го.

- Ого! Чудова знахідка!

- Та й не кажи!

Здригнувшись востаннє, реактивний літак зупинився біля брами.

- О боги, - сказав Венкат, розминаючи шию. - Це був найдовший переліт за усе моє життя.

- М-м… - видав Теді, потираючи склеплені повіки.

- Принаймні ми не повинні їхати у Джіукван до завтра, - простогнав Венкат. - 14 ½ годин лету - для одного дня досить.

- Не розслабляйтесь, - сказав Теді. - Нам все ще потрібно пройти прикордонний контроль, а також нам мабуть потрібно заповнити купу форм, бо ми представники уряду США… минуть години доки ми зможемо поспати.

- Ла-айно-о-о.

Забравши валізи вони поплентались з літака разом з іншими пом’ятими подорожніми.

Термінал 3 міжнародного аеропорту Бейджін Кепітал був повен відлунювань типової для величезних терміналів мішанини звуків. Венкат й Теді продовжили свою путь, у той час як китайські громадяни йшли від виходу з літака до пункту спрощеної перевірки.

Венкат зайняв місце у черзі, Теді став позаду першого й уважно оглянув термінал сподіваючись побачити цілодобову універсальну крамницю. Він був би радий будь-якій формі кофеїну.

- Даруйте, панове, - почувся голос осторонь від них.

Повернувшись вони побачили молодого китайця у джинсах і футболці.

- Мене звуть Су Бін Бао, - сказав той бездоганною англійською. - Я працівник Китайської Національної Космічної Адміністрації. Я буду вашим гідом та перекладачем протягом вашого перебування у Китайській Народній Республіці.

- Приємно познайомитись, пане Су, - сказав Теді. - Я Теді Сандерс, а це доктор Венкат Капур.

- Нам потрібно поспати, - негайно сказав Венкат. - Відразу я пройдемо прикордонну перевірку, будь ласка, відвезіть нас у готель, щоб ми могли поспати.

- Я можу зробити ліпше, докторе Капур, - усміхнувся Су. - Ви офіційні гості Китайської Народної Республіки. Вам дозволено не проходити прикордонну перевірку. Я можу повезти вас у готель негайно.

- Я люблю вас, - сказав Венкат.

- Передайте Китайській Народній Республіці нашу подяку, - додав Теді.

- Я передам, - Су Бін усміхнувся.

- Гелено,