Відродження-4 - Кулик Степан

«Латні чоботи. Захист ніг +30 (пара). Бонус — "+10 до сприйняття"

Меч Чорного воїна. Дворучна зброя. Ураження «150-200». Мінімальна вимога — показник сили «30». Бонус — Сила +5. Шанс критичного удару +12%

«Спис Чорного лицаря. Дворучна, древкова зброя. (Тільки для використання верхи) Бонус — Статура "+10", Сила "+10". 50% шанс зрізання критичної удару.

Бонус повного комплекту — "+ 300 ХП". Ігнорує штрафи класів за носіння важкої броні.

Так… Гарний одяг. З моїм стартовим навіть порівнювати нічого. А вже бонус просто неймовірний. Це означає, що його можу не лише я носити, а й Сашка. І навіть — клірик. Якби в нас такий був. Ммм... Чудо, а не бронька. Жодного комплекту не продам. Самому мало.

А це значить, нічого дзьобом клацати. Зайвий обладунок в інвентар, а обновку на себе.

І що в мене тепер із статами?

Клас «Лицар»

Рівень 11

Досвід: 7085/8000

Характеристики:

Статура — 40 (+30)

Сила — 40 (+35)

Спритність — 15 (+10)

Витривалість — 17 (+10)

Сприйняття — 14 (+10)

Інтелект — 1

Життєва енергія — 4000/4000

Магічна енергія — 0 (заблоковано)

Вміння:

Поліпшення предметів. Рівень «1»

Володіння парними мечами. Рівень «1»

Навики:

Лідерство — 4

Верхова їзда — 5

Репутація — 5 (+)

Гаманець — 280 золотих 89 срібних та 25 мідних монет

Вільних пунктів характеристик — 3

Як відчував. І рівень додався, і пукти вільні з'явилися. Ось тільки вкладати їх поспішати не буду. На тлі теперішнього циферблату це копійки. А от коли шмот зникне, тоді й будемо думати.

Ну, помилувався та вистачить. Треба Сашкою зайнятися. А то вона сама так і дивитиметься.

— Гей, красуне! — махаю рукою. — Чого завмерла, як не рідна? Шопінгом не цікавишся? Дивись якісь обновки підігнали. Прямо від кутюр’є.

— Фу… Вони ж із мертвяків… — зморщила носик дівчина.

— А ось і не вгадала. Це ж не живі люди були, а големи. Тож, вважай, з манекена зняли. Давай, давай… Не зволікай час. Переодягайся. Глянь, як на мені сидять. Ну, скажи, що я не красень?

— Угу… — пирхнула дівчина. — Повернення робокопа... Вони ж на мені бовтатимуться.

— Не будуть… Речі чарівні, а отже, масштабовані. Коротше… Сама побачиш. І ворушилися вже… Ми все ж таки не в мирному селі, а посеред дороги. А нею, як ти сама бачиш, не лише миролюбні мандрівники користуються.

Сашка ще побурчала трохи, але переодягнулася миттєво. І, треба зауважити, виглядала просто забійно. Якщо ми з лицарем і найманцями були як масивні, залізні чурбани, то дівчина навіть у латному обладунку зберегла і жіночність, і граціозність.

На стати її я навіть дивитися не став. Поки вона носить сет… еее… «Чорної леді», решта цифр значення не мають. Так що, дякую тобі, невідомий магічний романтик з великої дороги, але принагідно ми добре розжилися. Тільки заради такого обладунку варто було вписуватися в усю цю авантюру.

 Не знаю, можливо, ми в нових обладунках виглядали надто переконливо, може — вороги закінчилися, а може, тому що обоз нарешті вибрався з небезпечної зони, але подальший шлях пройшов абсолютно безпечно. Обидва села, що лежали на нашому шляху, залишилися позаду, і на горизонті замаячив кінцевий пункт подорожі. Він же Башта Смарагдового Дракона.

Спершу на горизонті виникла невелика яскрава плямка, на кшталт сонячного зайчика, якимось чином відкинутому на хмару, що пропливала над горизонтом. Потім цятка стала рости вгору, як паросток, що тягнеться до сонця. І продовжувало збільшуватися, в міру наближення, поки не перетворилося на цілий стовп світла... Такий собі маяк, спрямований вверх. Для небесних кораблів...

Асоціація мені не сподобалася. Настільки, що я мимоволі став виглядати у висоті ланцюжок зорельотів армади Вторгнення. Чорт… Щоб їм усім здохнути! Схоже, цього ніколи не позбутися. Так, я зумів перемогти Хантерів і змусити їх забратися з Землі, але пам'ять про пережитий жах залишиться зі мною назавжди. Як біль старих ран, що давно зарубцювалися, але кожен раз нагадують про себе при зміні погоди.

На щастя, літнє небо, як і раніше, було абсолютно мирним і безтурботним. І навіть шуліка, що висить над нами, здавався зовсім невинним… Шуліка?

Гм… Щось він надто великий. Втім, звідки мені знати, яким він має бути? Це інший світ. Може, він якраз маленький? А дорослі ще більші.