Калькуляція зірок - Мері Робінетт Коваль

— Полковник Паркер припустив, що нам може знадобитися ваша допомога в розумінні вашого звіту. — Клемонс махнув рукою на крісло перед собою. — Сідайте.

Клемонс навіть знав, що я єврейка? Я сіла і розгладила спідницю, ніби могла витерти неприємний дотик фон Брауна до моїх рук. Якби я вийшла з кімнати, мої шанси переконати Клемонса закінчилися би.

— Я вважаю, що ви стурбовані безсторонністю Натаніеля?

— Саме так. — Він відкинувся на стільці. — Тепер поясніть це мені дуже повільно, наче я конгресмен.

Облизавши губи, я кивнула.

— Я сподіваюся, що ви почуєте мене, якщо я розпочну з уроку історії, якого немає у звіті. Це дасть певний контекст.

Клемонс махнув сигарою, дим тягнувся, як за літаком, що спускається.

— Вперед.

— Коли були виготовлені перші швейні машини, люди лякалися, бо вони були новинкою та рухалися з небувалою швидкістю. Існувало занепокоєння, що можна осліпнути від спостерігання за машинкою. Тож виробники робили їх красивими: додали позолоту та квіткові мотиви.

Паркер фиркнув.

— Отже, ви хочете відправити леді-космонавта як прикрасу?

— Як ми пояснили на слуханнях у Конгресі, наша мета — розселити людство на інші світи. Вам знадобляться жінки на тих світах, інакше вони ніколи не будуть самодостатніми колоніями. — я глянула на Паркера. — Я вірю, що мені не потрібно пояснювати вам біологію немовлят?

— Діти чи ні, це небезпечно. — Паркер похитав головою і посміхнувся. — Я ціную ваші амбіції, і це правда, але, безумовно, аварія "Оріона-27" демонструє, що ми не можемо ставити жінок на лінію вогню.

— Ні. Це неправильна тактика. Якщо ви вкажете на вибух як ознаку того, що ракета не є безпечною, проект виходу у космос провалиться. — Я озирнулася на директора Клемонса, але з сигарою в роті було важко прочитати його вираз. — Ви знаєте, що буде так. Якщо ви хочете продемонструвати, що програма безпечна, то вам потрібно продемонструвати, що ці ракети є достатньо безпечними навіть для дам.

Паркер знизав плечима, ніби нічого з цього не мало значення.

— І ми будемо це робити… після будівництва місячної бази.

Я притиснула руки до спідниці, щоб не стиснути їх у кулаки.

— Якщо ви посилаєтесь на сторінку шостого мого звіту… Після Другої світової війни не бракує жінок, які літали у WASP і мають належні навички. Але якщо ви будете чекати занадто довго, ці жінки будуть занадто старими, що підніме бар'єр для створення колоній.

— У неї є докази. — Вернер фон Браун з усіх людей вступив у димову хмару Клемонса, щоб підтримати мене. — Росіяни використовували своїх нічних відьом у війні для бомбардувань.

Паркер нахилив голову при згадці про повітряну ескадру російських жінок.

— Я завжди думав, що це пропаганда.

— Пропаганда, можливо, на початку. Але вони були реальні та ефективні. — знизав плечима Фон Браун. — І навіть пропаганда дає свою користь. Ми хочемо, щоб космічна програма продовжувалася, так?

Пропаганда. Так. Я добре знала, що може зробити пропаганда.

Клемонс щось пробурчав і погасив сигару в мідній попільничці на своєму столі.

— Гаразд… давайте пройдемося по цьому пункту.

Я видихнула і встала, щоб приєднатися до Паркера за Клемонсом. Я тримала їх обох між собою та фон Брауном. Не тому, що я думала, що він збирається забрати мене і витягнути звідси, а тому, що мене озлобило, що люди прощали йому те, що він зробив, просто тому, що він був геніальним вченим-ракетобудівником. Хоч і приємний як людина. А ще — джентльмен.

Але я була тут, мовчазно схвалюючи його присутність, і не кажучи нічого. Що, якби я це зробила? Тоді Паркер використав би це, щоб поговорити про те, наскільки жінки істеричні.

Або ще гірше… якщо космічна програма зазнає невдачі, то людство потрапить у пастку на Землі, оскільки ставатиме все гарячіше і гарячіше. Тож я схилилася через плече Клемонса і перейшла на першу сторінку мого звіту.

— Правильно… Я почала з розгляду бюджетних переваг щодо використання жінок як космонавтів, через меншу масу та споживання кисню.

Далі пішли цифри, де я була як удома.

РОБОТ СПРОЕКТОВАНИЙ ДЛЯ ДОСЛІДЖЕННЯ МІСЯЦЯ

Шестиногий повзаючий пристрій покажуть по телевізору

22 березня 1957 р. — Робот має шість ніг, один кіготь, телекамеру, і спить шістнадцять годин на день. Це міг би бути розвідувальний апарат, достатньо малий, щоб висадитися на Місяць у рамках проекту "Реконнойтер", йдеться у вчорашньому повідомленні Міжнародної аерокосмічної коаліції. Побудована також робоча модель гусеничного робота. Повнорозмірний механізм матиме висоту близько п’яти футів на витягнутих ногах, важитиме 110 фунтів, і отримуватиме живлення від трохи більше ніж квадратного ярда сонячних батарей.

Перший запуск після слухань був безпілотним.

Це було вимогою, яка виходила від слухань, і розумна річ, яку ви повинні зробити, коли все ще намагаєтесь переконатися, що ваша система надійна. У нашому відділі ми завжди використовували комп’ютерну процедуру захисту, оскільки будь-які розрахунки, призначені для ракети, переглядали ще дві жінки. Раніше ми відправляли її у ВВС, і вони використовували одного зі своїх людей, щоб перебити його на перфокарти. І це було все.

Тепер два комп’ютерщики перевіряли вихід запущеної машини IBM, щоб переконатися, що ввід пройшов без помилок. Це було досить просто. Перший запуск пройшов гладко.

Другий запуск був пілотованим. Ніхто не ставився до цього, як до звичайного.

О, ми всі