Марсіянин - Енді Вір

Земля нині віддалена від Марсу на 18 світлових хвилин. Звичайно, НАСА відповідало в межах 25 хвилин. Але цього разу відповідь не прийшла. Пам’ятаєте, що я здійснюю усі свої перемовини з Ровера 2, котрий передає усе через Патфайндер. Я не можу просто відпочивати у Габі. чекаючи на відповідь. Я мушу лишатись у ровері доки вони не дадуть відповідь на повідомлення.

[17:38] Уотні: Не отримав відповіді. Останнє повідомлення відіслав 30 хвилин тому. Будь ласка, підтвердьте отримання.

Я прождав ще 30 хвилин. Все одно без відповіді. Почався зароджуватись страх.

Тоді, коли Бригада Ботанів з ЛРР хакнула ровер та Патфайндер, щоб він став смс-машиною жебрака, вони надіслали мені список підказок для вирішення проблем. Я виконав першу вказівку:

[18:09] Уотні: system_command: STATUS

[18:09] СИСТЕМА: Останнє повідомлення відправлено 00г31хв тому. Останню відповідь отримано 26г17хв тому. Останню ping-відповідь від зонда отримано 04г24хв тому. УВАГА: 52 ping-запитів без відповіді.

Патфайндер більше не говорив з ровером. Він припинив відповідати на пінґи 4 години й 24 хвилини тому. Швидкий розрахунок підказав, що це було близько 13:30 сьогодні.

Саме тоді помер дриль.

Я намагався не панікувати. Документ для виправлення проблем мав список того, що треба перевірити, якщо втрачено зв’язок. Вони такі (по черзі):

1. Впевніться, що Патфайндер під’єднаний до електроструму.

2. Перезавантажте ровера.

3. Перезавантажте Патфайндер шляхом від’єднання/під’єднання електрики.

4. Установіть програмне забезбечення ровера для зв’язку на комп’ютер іншого ровера, спробуйте з нього.

5. Якщо обидва ровери не працюють, скоріш за все проблема у Патфайндері. Прочистіть Патфайндер від марсіянського пилу.

6. Викладіть камінням повідомлення кодом Морзе, вказавши речі, які спробували зробити. Проблема може бути виправною через дистанційне оновлення Патфайндера.

Я дійшов лише до кроку 1. Я перевірив з’єднання Патфайндера й побачив, що негативний контакт не під’єднаний.

Я дуже зрадів! Яке полегшення! З усмішкою на обличчі я дістав свій електронний набір й приготувався перепід’єднати дріт. Я витяг його з зонду, щоб добре очистити (наскільки це можливо у рукавичках скафандра) і побачив дещо дивне. Ізоляція була розплавлена.

Я обміркував цю новину. Розплавлена ізоляція звичайно означає коротке замикання. Через дріт пройшов сильніший струм, ніж той міг витримати. Але гола частина дроту не була чорною чи хоч потемнілою, а ізоляція позитивного контакта взагалі не розплавилась.

Відтак, одна за одною, жахливі факти марсіянської дійсності вийшли на сцену. Дріт не міг бути обпаленим чи закопченим. Це результат окиснення. А у повітрі немає кисню. Врешті схоже було таки коротке замикання. Але якщо позитивний контакт не пошкоджено, електрика мала надійти звідкись з іншого джерела...

А запобіжники дриля перегоріли десь у той же час…

О-о… лайно…

Внутрішня електроніка Патфайндера мала дріт заземлення на корпусі. Таким чином не накопичувався б статичний заряд в погодних умовах Марсу (безводдя й часті обсипання піском можуть створити вражаючий статичний заряд).

Корпус опирався на Панель А, одну з чотирьох граней тетраедра, який приніс Патфайндер на Марс. Інші 3 грані все ще у Долині Арес, де я їх лишив.

Між Панеллю А й верстаком були майларові кулі, які Патфайндер мав для пом’якшення посадки. (прим.п., майлар - полімер, зроблений з розтягнутого поліетилентерефталату (лавсану), відзначається високою міцністю на розтяг, хімічною стійкістю, постійністю розмірів, не пропускає гази і запахи.) Перед транспортуванням його, я багато цих куль відрізав. А все ж багато матеріалу лишилось. Достатньо, щоб оібгнути Панель А й торкатись корпусу. Я маю вказати, що майлар проводить електрострум. (прим.п., сам майлар струм не проводить (бо є полімером), але автор мабуть має на увазі металізовний майлар або ламінований металевою фольгою, які часто використовує НАСА)

О 13:30 я прихилив дриль до верстака. Кожух дриля було знято щоб дати місце електродротам. Верстак металевий. Якщо дриль обперся об верстак певним чином, це могло створити контакт “метал до металу”.

І саме це й сталось.

Електрика пішла від позитивного дроту живлення дриля, через верстак, через майлар, через корпус Патфайндера, через купу дуже чутливих й незамінних деталей електроніки, аж до негативного дроту живлення Патфайндера.

Патфайндер працює на 50 міліамперах. Він схопив дев’ять тисяч міліамперів, котрі проорали через вразливу електроніку, засмажуючи усе на своєму шляху. Запобіжники розірвали коло, та було пізно.

Патфайндер вмер. Я втратив можливість говорити з Землею.

Я сам самотою.

Ет…

Єдиний раз я чекав, що все піде за планом, розумієте?

Марс продовжує намагатись вбити мене.

Ну… Марс не палив Патфайндер. Тому виправлю сказане: Марс та моя дурість продовжують намагатись убити мене.

Гаразд, досить себе жаліти. Я не приречений. Просто все буде важче ніж планувалось. Я маю усе потрібне для порятунку. І Гермес все ще летить до мене.

Я виклав камінням напис кодом Морзе. “ПАТФАЙНДЕР ЗГОРІВ ВІД 9А. ВМЕР НАЗАВЖДИ. ПЛАН НЕЗМІННИЙ. ПОЇДУ ДО МЗЧ.”

Якщо доберусь до МЗЧ Аресу 4, усе буде добре. Але втративши зв’язок з НАСА, я мушу сам майструвати свій Великий марсіянський Віннібаго. (прим.п., Віннібаго - Winnebago