Марсіянин - Енді Вір
До появи зв’язку з НАСА, я міг працювати більше ніж 8 годин. Я міг перебувати ззовні впродовж 10 годин, ще й не перейшовши на “аварійне” повітря. Але НАСА наповнене купою нервових тіточок, які не дозволяють мені бути назовні довше вказаного у інструкціях.
Після сьогоднішніх здобутків я приблизно на 1/4 шляху до завершення різання. Принаймні, на 1/4 виконав свердління. Відтак муситиму зробити 759 прорубів долотом. І я не впевнений, як добре відреагує на те вуглецевий композит. Але НАСА зробить тисячі випробувань на Землі й повідомить мені найкращий спосіб виконання.
У будь-якому разі, при такому погоні, знадобляться ще 4 дні (нуднющої) праці, поки я завершу свердління.
Я вже передивився усі Ллюїсові дурнуваті серіали з 70-х. І перечитав усі детективи Джогансен.
Я проглянув речі інших колег у пошуках розваг. Але усі Фоґелеві речі були німецькою, Бек нічого не брав окрім медичних часописів, а Мартінез просто нічого не брав.
Я дуже занудився, тому вирішив вибрати супроводжувальну пісню!
Щось підходяще. І природно, що це має бути щось із Ллюїсової богомерзенної колекції з 70-х. Щось інше точно не пасувало б.
Серед кандидатів багато чудового: “Життя на Марсі” Девіда Боуі, “Людина у ракеті” Елтона Джона, “Знову сам (Природно)” Ґілберта О’Салівана.
Але я зупинився на “Лишитись живим” від Бі Джіз.
Журнал: Сол 195
Ще один день, ще купка дірочок. Цього разу 145 (вже вдається ліпше). Я зробив половину. Це починає справді набридати.
Але на щастя я отримую підбадьорливі повідомлення від Венката!
[17:12] Уотні: Сьогодні 145 дірок. Разом 357.
[17:31] ЛРР: Ми гадали, що ти встигнеш зробити більше.
Гад.
У будь-якому разі, мені все ще нцдно вечорами. Гадаю, це добре. Нічого поганого не сталось з Габом, є план мого порятунку, а фізична праця дарує мені міцний сон.
Сумую за вирощуванням картоплі. Без них Габ уже не такий.
Усюди все ще розкиданий ґрунт. Виносити його назовні все одно немає сенсу. Через брак справ я роблю з ним деякі тести. Навдивовижу деякі бактерії вижили. Популяція міцна й зростає. Це дуже вражає, зважаючи, що ґрунт знаходився у майже вакуумі та при субарктичній температурі протягом більш ніж 24 годин.
Припускаю, що навколо деяких бактерій утворились комірки із криги, лишаючи затиснутим всередині повітря, а морозу не вистачило щоб вбити їх. Маючи сотні мільйонів бактерій, потрібен лише один врятований щоб уникнути вимирання.
Життя неймовірно чіпке. Вони не хочуть вмирати так само, як і я.
Журнал: Сол 196
Я обісрався.
Я дуже сильно обісрався. Я зробив помилку, яка можливо уб’є мене.
Я почав мою ПЧД близько 08:45, як завжди. Узяв молоток й викрутку та почав надрубувати корпус причепа. Робити зарубку перед кожним свердлінням нового отвору - це справжній біль у дупі, тому я роблю відразу усі зарубки на день.
Після набивання 150 зарубок (агов, я оптиміст), я почав роботу.
Все було як учора й позавчора. Просвердлити, переставити. Просвердлити, переставити. Просвердлити втретє, відтак поставити дриль і дати йому охолонути. Повторювати цей процес знову і знову до полудня.
О 12:00 я зробив перерву. Вернувся у Габ, насолодився гарним обідом та пограв у шахи з комп’ютером (він мене побив). Відтак знов надвір робити ПЧД решти дня.
О 13:00 і стався мій крах, хоча я ще не усвідомлював цього у той момент.
Найгірші моменти життя наближаються з деякими дрібницями попереду. Невеличка припухлість на боці, котрої там раніше не було. Два винних бокали у мийці, які ти бачиш повернувшись додому до дружини. Щоразу, коли чуєте “Ми перериваємо нашу програму...”
Для мене це була відмова дриля запускатись.
Лише три хвилини тому він чудово працював. Я закінчив свердлити дірку й відставив дриль, щоб він охолонув. Все як завжди.
Але коди я спробував повернутись до роботи, він не запрацював. Навіть не засвітилась жарівка індикації електрики.
Я не злякався. Якщо він зламався, у мене був інший дриль. Знадобилось би кілька годин, щоб під’єднати до нього дроти, та це не важко.
Жарівка, яка не засвітилась, можливо означала, що щось трапилось з електро лінією. Глянувши у Габ через віконце у повітряному шлюзі, побачив, що у ньому світло горить. Отже це не якась загальна проблема з енергією. Перевірив мої нові запобіжники й майже не засумнівався, що вони перегоріли.
Припускаю, дриль отримав трохи завелику силу струму. Не велике діло. Я змінив запобіжники й повернувся до роботи. Дриль запрацював, а я міг знову робити дірки.
Наче не велике діло, так? Саме так я думав у той момент.
Я закінчив день о 17:00 зробивши 131 дірку. Не так добре, як учора, але я змарнував час на лагодження дриля.
Я звітував про свій поступ.
[17:08] Уотні: 131 дірка сьогодні. Разом 488. Невеличка проблема з дрилем, перегоріли запобіжники. Можливо у ньому сталось коротке замикання, мабуть