Білий замок на Чорній скелі - Костянтин Матвієнко

— Одразу до справи, панове, — Дуаліада сіла за стіл, інші — теж. — Із паном Зайром ви знайомі. Дозвольте рекомендувати вам його еміненцію Туала, верховного жерця Зорі Безмежжя у Гирлоні, — вона вказала на сивого, той схилив голову, — та капітана третього рангу Клирта Рея. Надалі в ході операції ви спілкуватиметеся лише з ним, — камер-дама владним жестом зупинила Рамира, який хотів щось сказати, а капітан мовчки потиснув руки баронові та парубкам. — Диспозиція така, — директриса сховала під сукню бретельку бюстгальтера, що зрадливо підкралася аж до її шиї, та злегка вдарила долонею по столу. — Межиморці домагалися, щоб князь оголосив про заручини князівни Еради вже сьогодні, але це суперечить традиції — інвеститура не може бути обтяжена іншими офіційними повідомленнями. Імперія вже зробила хід у відповідь — позавтра її посол має намір офіційно, від імені імператора звернутися до князя з публічною пропозицією видати князівну за принца. Щоб зберегти пристойності та гідність князівського дому, князь відповість, що потребує часу на роздуми, та що остаточне рішення у будь-якому разі буде за Ерадою. Направду ж згода вислухати та оприлюднити шлюбну пропозицію водночас є і згодою на сам шлюб, бо отримати відкоша для Імперії — смертельна образа, і її наслідки стануть важкими та довготривалими. За два тижні принц Ліруд має прибути до Гирлона, і тоді одразу оголосять про заручини та дату весілля. Тож необхідно, щоб князівна зникла до завтра — тоді не буде, так би мовити, предмету шлюбної пропозиції від посла. При цьому, панове, зникнення князівни ми таки пояснимо викраденням! Якщо вдасться, у цьому злочині буде звинувачено донині невідому екстремістську релігійну організацію, яку ми, направду, вигадаємо. Проте це лише дасть вам трохи часу. Спецслужба Імперії швидко складе двічі по два та достеменно запідозрить вас у причетності до викрадення, бо принаймні один з вашої помітної компанії зникне з Гирлона у той самий день. Усі подальші інструкції — через капітана Рея.

— Далі, — продовжила директриса, не давши нікому й слова вставити. — Емінентний жрець Тувал зараз тут для того, щоб у майбутньому засвідчити, що ви діяли з відома та згоди найвищої влади країни, яка, у свою чергу, чинить у такий спосіб в умовах крайньої необхідності. Свідчення його еміненції потрібні також на випадок, якщо виникнуть питання стосовно того, чи не порушила спадкоємиця трону свого обов'язку перед країною і народом, вдавшись до втечі, замаскованої під викрадення. Його еміненція щойно зустрічався з князем, який підтвердив свою згоду на здійснення цієї операції. Так само його еміненція був одним із свідків при зреченні престолу княжичем Авуром та виступає гарантом правдивості в інших найважливіших справах держави. Тепер він має особисто побачити, кому саме доручено це делікатне завдання...

— Вас, бароне, я знаю, — перервав жрець Дуаліаду, — а Ваших молодих товаришів — ні. Хто ви, панове? Звідки прибули?

— Я просила б Вашу еміненцію обмежитись тим, що запам'ятати молодих людей в обличчя, а також їх імена, — несподівано прийшла на допомогу хлопцям Дуаліада. — Цього досить, щоб засвідчити, що саме цим особам було доручено виконання відомого Вам задуму.

— А чи можу я поцікавитися вашим віровизнанням, молоді люди? — не вгавав жрець.

— Не маю жодних заперечень, що Зоря Безмежжя є початком і кінцем для усього сущого, — іронічно знизав плечима Рамир.

— Даремно Ви, юначе, кепкуєте з нашої віри, — мовив жрець.

— Жодним чином, Ваша еміненціє, — втрутився Нод. — Мій друг лишень мав на увазі, що всеосяжність всевизначального впливу Зорі на усе суще є незаперечною...

— Панове! — гримнув жрець. — Ви скільки завгодно можете демонструвати свій молодечий скепсис стосовно традиційного віровчення. За іншої ситуації я б не гаяв часу на настанови віри. Проте! З волі обставин, а чи з якоїсь більш осмисленої волі, — він звів очі до стелі, — ви, можливо, станете учасниками подій, які кардинально змінять нашу історію. Як на мене, ви найбільш невдалі кандидатури для такої участі, які лише можна собі уявити, одначе моєї думки не питали. Тож мушу пояснити вам певні релігійно-політичні обставини. Ця інформація стане вам у пригоді. Передусім, вам слід затямити, що ми намагаємося вберегти князівну не так від імперського принца, як від нового зла, яке прагне опанувати Деолу. Це зло — секта Ратхарів. Її було створено підприємливими пройдисвітами, яким здавалося, що релігія — ефективний спосіб заробітку та набуття влади. Справедливо, на жаль, здавалося. За основу своєї філософії сектанти узяли екзотичне вчення втікачів із загиблого острова, які знайшли собі прихисток у Залізних Горах. Секта швидко набула популярності. Жахливість ритуалів у ній викликала хворобливу цікавість дедалі більшої кількості людей з нестійкою психікою, особливо, до речі, молоді. Спроба заборонити цей культ або бодай його пекельний обряд самоспалення спонукала збільшення інтересу до секти. Її керівники навчилися основам конспірації, обростали корупційними зв'язками та грошима. Одначе кількість послідовників вчення про Ратха вдавалося тримати у некритичних для безпеки суспільства межах. У Ланоді та Гирлоні не зафіксовано жодного випадку самоспалення, та й у Конфедерації їх не було вже давно. У Республці — невідомо...

— Там тієї секти взагалі немає — «Вольовиті трударі» нізащо не ділитимуться владою, — прохопився Рамир.

Самус наступив під столом йому на ногу, а жрець, поглянувши на мить борцеві в очі, повів далі:

— Близько восьми років тому ми помітили раптове збільшення чисельності ратхарів на континенті. З'ясувалося, що до керівництва сектою прийшли троє ділків нового покоління: багатій, власник сталеливарних заводів у Конфедерації, якого звати Телоп, імперський гвардії полковник у відставці на ім'я Ерг та вчена-біохімік, також з Імперії, професорка Загра Пом. Її ім'я стало скандально відоме у наукових колах, ще коли вона була аспіранткою. Тоді вона видала статтю, у якій розвивала божевільну гіпотезу, що усіма процесами у живій і неживій природі управляє не Зоря, а якась «сіра матерія» — субстанція з фантастичними властивостями, до того ж, наділена власною свідомістю та здатністю до саморозвитку.

— Те саме, що Зоря, лише зветься інакше, — припустив Самус. — Гадаю, колегам Вашої еміненції це вельми не сподобалося.

— Не в тому річ, — байдуже махнув рукою жрець. — Тим паче, що згодом вона відмовилася від цих поглядів і зайнялася реальнішими справами. Загра винайшла