Простір неспокою - Василь Головачов
“Це ж тепер я навіть зі Спенсером не встигну зв’язатитися. — Ромашина знову огорнув неспокій. — Особливо якщо він не на Землі…”
— Що ж робити? — запитав Гнат уголос.
— Треба летіти в управління, — рішуче мовила Аларіка, збагнувши всю складність ситуації. — Звідти ти зможеш потрапити на Тритон за розпорядженням Спесера.
— На Тритон — так, але не на крейсер “Великий”, а саме звідти керують експериментом. Може, додзвонимося…
— Ти ж чув, ТФ-зв’язок відключено, а радіозв’язок неоперативний. Ми ще встигнемо добратися до найближчої стоянки швидкольотів. Дорогою щось придумаємо…
Швидколіт злинув у нічне небо. Гнат відключив обмежувач швидкості, й апарат зразу подолав звуковий бар’єр, недозволений для машин цього класу.
У відділенні загальнотранспортної інспекції диспетчер почув сигнал контрольного супутника, схопився за голову й оголосив тривогу в повітряному коридорі, де з’явився порушник.
Усе б скінчилося щасливо, Якби Гнат не змінив горизонт — за звичкою рятувальника обрав найкоротший шлях до північного таймфага міста. Саме в цю хвилину після профілактичних робіт запустили один з орбітальних ліфтів. Ромашин не помітив у повітрі попереджувальних знаків, а коли попереду виріс світловий стовп, було вже пізно…
Патрульний автомат інспекції, який ішов на перехоплення порушника, встиг застосувати червону завісу, але на такій відстані компенсуюче силове поле лише трохи послабило силу удару. Швидколіт врізався в захисне поле ліфта (треба було йти на автоматі!” — майнула думка), тріснув і розлетівся прозорими бризками ковпак кабіни, скрикнула Аларіка, і на Гната впала ніч…
Опритомнів від болю і, ще не розплющивши очей, згадав катастрофу й крик Аларіки. Сперся на лікті, роздивився. Він лежав на схилі пагорба, а за кілька кроків, напівнакрита зім’ятим сидінням, під нерівною стіною кущів скорчилась Аларіка. Поодаль горів швидколіт, і на мокру від недавнього дощу траву, на бліде нерухоме обличчя жінки лягали оранжеві відблиски полум’я.
Гнат звівся на ноги, застогнавши від болю в спині, дошкутильгав до Аларіки і, відкинувши зім’яте сидіння, опустився на коліна.
— Ріко! — підклав їй під голову свої долоні. — Що з тобою, Ріко? Ну, не мовчи!..
Хтось доторкнувся до його плеча, Гнат озирнувся і побачив… Керрі Йоса.
— Ви?! Тут? А я шукаю вас… Аларіка — бачите?..
— Бачу. — Керрі Йос присів навпопічки біля жінки, намацуючи пульс у неї на зап’ясті, і запитав: — Навіщо ж ти шукав мене?
— Експеримент на Тритоні… але ось Аларіка!..
— З хвилини на хвилину прибуде швидка. Допоможи…
Удвох вони поклали Аларіку зручніше, вона застогнала, і Гнат ледве не закричав від радості: жива!
— Ну, експеримент — і що? — знову спитав Керрі Йос.
— Його треба негайно зупинити! Він небезпечний! — Гнат проковтнув у горлі давучий клубок.
— Ясніше, будь ласка, і коротше. — Керрі випростався, витер носовичком спітнілий лоб.
— ТФ-вибух дасть гармоніки частот вищого порядку — аж до світлового бар’єра, — пересилюючи млість, сказав Гнат. Потім благально зазирнув начальнику відділу безпеки в очі: — Де ж швидка? Я боюся за Аларіку!
— Не хвилюйся. У неї шок, але, думаю, нічого страшного. Ти сказав усе?
Гнат сів, винувато всміхнувся.
— Вибачте… Я перевантажив мозок роботою, а тут ще це. Проґавив попереджувальну зону ліфта. Вибачте… Що я казав? А… Отже, вибух на Тритоні збурить ТФ-поле на всіх частотах, а це значить, що таймфаги, які працюють, можуть під час вибуху розлетітися вщент. Щоправда, потужність збурюючої хвилі на тих частотах, що їх використовують наші таймфаги, мала, серйозних наслідків не буде, однак…
— Правильно, я передбачив це, ми виконаємо таймфаги на час експерименту.
— Це ще не все. Травицький подав думку: інші цивілізації в галактиці можуть використати в своїх ТФ-системах саме той діапазон, на який падає основна потужність вибуху.
— Припущення — не факт.
— Є і факти. Коли ми досліджували “дзеркала” на Шемалі, одне з них передало імпульс на тій самій частоті. Але головне — люли наш модуль після відвідання “Червоної книги” дослідили експерти, з’ясувалося, що він зазнав багатовекторного ТФ-резонансу якраз на небезпечних частотах! Чи можна після цього ризикувати? Адже вибух, хай йому чорт, рознесе ТФ-метрику на шматки, загинуть десятки тисяч розумних істот!.. — Гнат здригнувся від однієї цієї думки. — Я багато передумав після експерименту в Австралії. Микита мав слушність: треба підрахувати не те, що нам, людям, дадуть зірки, а що в кінцевому підсумку принесемо зіркам ми.
— Та-ак! — протягнув Керрі Йос, підносячи до очей браслет відео. — До вибуху близько години, але експеримент уже почався. Ти повідомив про свої висновки на крейсер?
— Намагався, проте… Там Бассард… Він не захотів мене зрозуміти.
Керрі якусь мить розмірковував, затим повернув кільце відео. В мініатюрному об’ємі передачі з’явилося обличчя головного диспетчера центру.
— Сигнал “Шторм” по всіх секторах УАРС! — наказав Керрі Йос. — Вимкнути і заблокувати не тільки пасажирські ТФ-лінії, а й лінії зв’язку та контролю, крім спецканалу! Системі СПАС на час експерименту відключити від прослуховування ТФ-діапазон, одразу після експерименту перейти на вищі регістри частот! Черговим патрулям перевірити ТФ-станції; вивести весь обслуговуючий персонал з апаратних на лініях, що з’єднують далекі зоряні системи!
Диспетчер дивився на Йоса, розкривши рота.
— Та ви що, Керрі? Відключивши ТФ-станції, ми мінімум на півроку перервемо сполучення в Системі! Щоб запустити канали, треба…
